Тарон (фема)

У 940-хроках візантійська імперія розпочала відвойовувати у мусульманських держав володіння в Малій Азії та Кавказі. В цій ситуації невеличкі вірменські князівства опинилися між двома суперниками. Одним з них було князівство Тарон. Вже у 942 році сюди вдерлися візантійці на чолі із Іоанном Куркуасом, проте не завдали суттєвої шкоди. Новий наступ розпочався у 960-х роках за імператора Никифора II. У 966 році Тарон визнав зверхність імперії, а у 967 році втратив самостійність, оскільки князь Григор поміняв князівство на титул патрикія й маєтки в Малій Азії. В цей час або у 968 році колишнє князівство було перетворено на фему. З огляду на те, що місцева князівська династія Таронітів перейшла на бік Візантії та прийняла православіє, до саме їм переважно довірялася посада стратега феми.

Разом з тим утворення феми викликало занепокоєння царів Васпуракану і Ан, оскільки вони розглядали фему Тарон для візантійський форпост не лише проти мусульман Раввадідів, а й проти вірменських держав. У 978 році війська феми підтримали заколот Барда Скліра, після придушення якого багатьох місцевих аристократів виселено до феми Халдія.

З посиленням Візантії на Кавказі з 1001 року фема відігравала важливу роль у здійсненні тиску на Васпуракан. Водночас захищала малоазійські кордони імперії. У 1020-хроках з цієї феми здійснювалося вторгнення військ до царства Васпуракан, який без спротиву отримала Візантія. В подальшому стратеги Тарону спільно з катепана Васпуракану діяли проти Хойського емірату та курді.

З утворенням феми-катепанату Васпуракан в військовому плані Таронська фема стала підпорядокуватися катепану Васпуракану. З 1030-х років відіграє захисну роль від нападів тюрок-огузів, а з 1040-х років — військ Сельджукидів. Незважаючи на постійні напади візантійці за підтримки вірменської знаті зберігали контроль над фемою. незважаючи на плюндрування 1064 року. Проте після поразки від сельджуків у битві біля Манцикерту фему було захоплено ворогом. Але невдовзі рід Мамікшян зайняв фему, відбивши напади сельджуків та Філарета Варажнуні. Втім вже до кінця 1070-х років тут знову було встановлено владу сельджуцької імперії.

Спочатку охоплювала південну частину князівства Тарон, згодом усе колишнє князівство. Розташовувалося на південь від озера Ван. Центром була фортеця Тарон. На чолі стояв стратег у ранзі протоспафарія, а з 1020-х років — зазвичай з титулом патрикія або магістра. З 1060-хроків стає практикою поєднання під однією владою катепана Васпуракана невеличких фем Кавказу, зокрема й Тарону.

• Маріан (968—969)
• Лев (969—972)
• Григорій Тароніт (1010-ті)
• Феодор Аарон (1152—1155)
• Торнік Мамікшян (1060-ті)

• Григорян Г. С. Феодальное княжество Таронских Багратидов в 1Х-Х1 вв. Ереван, 1983
• Dunn A.W. A Handlist of Byzantine Lead Seals and Tokens in the Barber Institute of Fine Arts // University of Birmingham. 1983. P. 33. N 8.
• Византийский словарь: в 2 т. / [ сост. Общ. Ред. К. А. Филатова]. СПб.: Амфора. ТИД Амфора: РХГА: Издательство Олега Абышко, 2011, т. 2, с.366.