Таспар-каган

Таспар (Татпар)-каган (давньотюрк.: , кит. 佗缽可汗/佗钵可汗) — 4-й великий каган Тюркського каганату в 572581 роках. Відомий також як Тобо-хан.

Таспар-каган
каган Тюркського каганату
572  581
Попередник: Мукан-каган
Спадкоємець: Амрак
 
Народження: 5 століття
Смерть: 581
Тюркський каганат
Релігія: тенгріанство
буддизм
Рід: Ашина
Батько: Бумин-каган
Діти: 1 син і 1 донька

Життєпис

Походив з династії Ашина. Третій син Бумин-кагана. Після смерті брата Мукан-кагана 572 року став новим володарем Тюркського каганату.

Залишив арфу-каганом (правителем Сходу) свого небожа Шету, якого призначив ягбу-каганом (співволодарем). Втім вже 573 року змінив на посаді ябгу-кагана на брата Маган-тегіна.

Водночас продовжував дипломатичні відносини з китайськими державами Північна Чжоу і Північна Ці. Невдовзі стосунки з першою погіршилися через переслідування чжоуським імператором У-ді буддизму, який 574 року прийняв Таспар-каган. Він надав прихисток буддистам на чолі з індійським ченцем Чинагуптою. У-ді, не бажаючи конфлікту, погодився надсилати 100 тис. сувоїв шовку для тюрків. 576 року з початком війни між північною Чжоу і Північною Ці до Таспар-кагана звернувся володар останньої Хоу Чжу по допомогу, втім не отримав її. Наслідком цього було підкорення 577 року Північної Ці армією Північної Чжоу.

577 року прийняв Гао Шаої, князя Фан'ян, — останнього представника династії Північна Ці, якого вирішив підтримати в боротьбі за повернення трону. 578 року армія каганату завдала поразки війську Північної Чжоу в префектурі Ючжоу. Невдовзі після цього помер чжоуський імператор У-ді. Це дало можливість тюркському війську сплюндрувати значні області Північної Чжоу. 579 року почав перемовини з новим чжоуським імператором Сюань-ді, але відкинув вимогу видати Гао Шаої. У відповідь каган наказав сплюндрувати префектуру Бінчжоу.

Втім зрештою 580 року Таспар-каган видав князя Гао Шаої. Натомість оженився на небозі імператора. Але вже 581 року каган помер від хвороб. Наслідком стала боротьба за трон між сином останнього Амраком і Талоп'єном (сином Мука-кагана).

Джерела

  • Gary Seaman, Daniel Marksm, Rulers from the steppe: state formation on the Eurasian periphery, Ethnographics Press, Center for Visual Anthropology, University of Southern California, 1991, ISBN 978-1-878986-01-6, p. 97, 100.
  • Ahmet., Taşağil (1995—2004). Gök-Türkler. Atatürk Kültür, Dil, ve Tarih Yüksek Kurumu (Turkey). Ankara: Türk Tarih Kurumu Basımevi. ISBN 975161113X
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.