Татаренко Леонід Сергійович
Леоні́д Сергі́йович Тата́ренко (10 червня 1930 або 1930[1], Тростянець, Україна — 17 грудня 1999 або 1999[1], Київ, Україна) — український поет, з 1956 — член НСПУ, лауреат премії ім. М. Островського 1979 року — за поетичний цикл «Комсомольці в 2000-му позаздрять нам» і поему «Грім з Путивля».
Татаренко Леонід Сергійович | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
Народився |
10 червня 1930 або 1930[1] Тростянець, Україна | |||
Помер |
17 грудня 1999 або 1999[1] Київ, Україна | |||
Поховання | Берковецьке кладовище | |||
Громадянство | СРСР → Україна | |||
Діяльність | поет | |||
Alma mater | Харківський національний університет радіоелектроніки | |||
Нагороди |
премія імені М. Горького | |||
|
Біографія
Народився 10 червня 1930 року в місті Тростянець, тепер Сумська область, Україна[2]. 1953 року закінчив Харківський гірничий інститут.
Працював у Київському науково-дослідному технологічному інституті. З 1950 року він почав друкуватися в харківській обласній газеті «Червоний прапор», пізніше з'явилися його твори в журналах «Зміна» і «Радянська Україна», збірниках, газетах і журналах України. З 1956 року Л. С. Татаренко — член Спілки письменників України.
Писав російською та українською мовами. Автор поетичних збірок та книг пісень —
- 1955 — «Лісові джерела»,
- 1957 — «Кетяги горобини»,
- 1962 — «Червона земля»,
- 1963 — «Синє дерево»,
- 1964 — «Сонячний капіж»,
- 1966 — «Атоміум»,
- 1967 — «Їм сімнадцять, навічно сімнадцять»,
- 1968 — «Сторіччя неспокійного сонця»,
- 1969 — «Безсмертник та незабудка»,
- 1972 — «Земляни»,
- 1974 — «На братському полі»,
- 1975 — «Корчагінська вахта»,
- 1977 — «Високе небо»,
- 1979 — «Формула світла»,
- 1980 — «Земля Ярославни»,
- 1981 — «Криниця»,
- 1990 — «Горицвіт»,
- 1990 — «Дочки річки Боромлі».
За мотивами поем Л.Татаренка композитори створили опери:
- «Грім з Путивля» (про загін Сидора Ковпака) — Вадим Ільїн,
- «Чотири Ганни» — (зв'язкові, спалені у своїх хатах) — Олександр Левкович.
Написав поему «Наречена» — пам'яті Героя Радянського Союзу Марії Кисляк, повішеної нацистами в фаті.
Є автором лібрето до дитячої опери Олександра Білаша «Пригоди Буратіно»[3].
На його вірші писали пісні Анатолій Горчинський, Олександр Злотник, Г. Подільський.
Був постійним дописувачем «Правди України», завдяки і його зусиллям започатковано фестиваль «Боромля».
Червону троянду сьогодні віддам я, Це ж найдорожчий дарунок тобі.
Червона троянда – це квітка кохання,
Це спомин про зустріч, що в серці моїм.
- 1955 — перша книжечка творів,
- 1969 — «Безмертник і незабудка»,
- 1970 — «Вибрана лірика», «Молода гвардія»,
- 1972 — «Земляни», «Радянський письменник»,
- 1974 — «На братському полі», «Радянський письменник»,
- 1977 — «Міст через Дунай», «Дніпро», Відвідав ряд зарубіжних країн, де зустрічався зі студентами, письменниками, оглядав пам'ятки.
Інформація щодо Л. С. Татаренка, як видатного вихованця Харківського гірничого інституту наведена у книзі[4] щодо історії Харківсько національного університету радіоелектроники (ХНУРЕ).
Леонід Татаренко завжди з задоволенням підписував свої поетичні збірки та фотографії особистостям, з якими він контактував та листувався.
Л. С. Татаренко — почесний житель м Тростянця, його ім'я носить вулиця у Тростянці[5], життю і творчості присвячений окремий зал Тростянецького краєзнавчого музею. Похований Л. С. Татаренко на Берковецькому кладовищі у Києві[6]
Джерела
- Татаренко (рос.)[недоступне посилання з травня 2019]
- Леонід Татаренко
- Пісенність долі (рос.)
- Червону троянду дарую я вам
- До 80-річчя від дня народження
- Czech National Authority Database
- Татаренко Леонид Сергеевич — Биография. pomnipro.ru. Процитовано 10 жовтня 2019.
- ADVENTURES OF BURATINO. www.musictheatre.kiev.ua. Процитовано 10 жовтня 2019.
- Історія Харківського національного університету радіоелектроніки. www.logos.biz.ua. Процитовано 10 жовтня 2019.
- Поштовий індекс 42600 - вул. Леоніда Татаренка, Тростянець - Україна. index-ua.com. Процитовано 10 жовтня 2019.
- Gazeta Kruglyi Dvir. www.facebook.com (укр.). Процитовано 10 жовтня 2019.