Злотник Олександр Йосипович

Народився 15 листопада 1948 року в місті Тараща, Київської області.

Навчався в музичному інтернаті ім. М. Лисенка, м. Київ. Мешкав у гуртожитку поруч із Володимиром Івасюком - майбутнім співавтором.

Закінчив Київську державну консерваторію ім. П. І. Чайковського по класу баяна та диригування та Одеську державну консерваторію ім. Г. А. Нежданової по класу композиції та теорії музики.

Член Національної спілки композиторів України.

Президент Міжнародного фестивалю «Слов'янський базар» у Києві (2000), головою журі якого був співавтор Олександра Злотника легендарний Мішель Легран.

Олександр Злотник — автор музики до багатьох кінофільмів, опери-думи, мюзиклів, симфонічних творів, камерної та інструментальної музики, хорів тощо. Автор музики більше тисячі пісень, які виконують Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, Оксана Білозір, Лілія Сандулеса, Іво Бобул, Олександр Тищенко, Світлана та Віталій Білоножки, Алла Кудлай, брати Дмитро Яремчук та Назарій Яремчук (молодший), Пилип Жмахер, Павло Зібров, Наталія Бучинська, Катерина Бужинська.

Автор музично-розважального телерадіопроекту «Шлягер року».

Одружений, батько трьох дітей.

Хобі — риболовля.

«Гай, зелений гай», «Батько і мати», «Чуєш, мамо», «Родина», «Все золото світу», «Маки червоні», «Вишиванка», «Горобина», «Музика рідного дому», «Не бувають дощі випадкові», «Скрипалю», «Невезуча», «Прима балерина», «Святкова», «Білі лілеї», «Я тебе відпускаю», «Пані Ольга».

Автор музики до фільмів:

• «Хто за? Хто проти?» (1977)
• «Київські зустрічі» (1979)
• «Платон мені друг» (1980)
• «Квіти лугові» (1981)
• «У привидів у полоні» (1984)
• «За покликом серця» (1985)
• «Прем'єра в Соснівці»
• «Щасливий, хто любив…» (1986)
• «Поки є час» (1987)
• «Випадок із газетної практики» (1987)
• «Чорна долина» (1990)
• «Америкен бой» (1992)
• «Репортаж» (1995) та ін.

Знявся в телестрічці «Олександра» (1996).

• Народний артист України (1998)[1]
• Орден «За заслуги» III ступеня (2003)[2]
• О́рден кня́зя Яросла́ва Му́дрого V ступеня (2008)[3]
• Орден «За заслуги» II ступеня (2018)[4]
• Орден Миколи Чудотворця.
• Лауреат міжнародної премії імені Сіді Таль.
• Переможець загально-національної акції "Зірка України" (2020)

• Входить до складу понад 10 впливових об’єднань, фондів, рад та асоціацій, серед яких Національні спілки композиторів і кінематографістів України.

• Злотник Олександр Йосипович // Українська музична енциклопедія. Т. 2: [Е – К] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 155.
• Конькова Г. «На березі життя» Олександр Злотник / Г. В. Конькова. — Київ : Карета, 2003. — 184 с. — (Діалоги з майстрами).
• Конькова Г. На березі життя. — Олександр Злотник / Г. Конькова // Музика. — 2004. — № 3. — С. 9-11.
• Конькова Г. В. Злотник Олександр Йосипович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
• Хто є хто в Україні. — К., 2000. — С. 171.
• Золотий фонд української естради.
• Композитор Александр Злотник: «Мужчина на то и мужчина, чтобы шустрить» // Факты. — 1998. — 17 ноября. — С. 8. (рос.).

• Злотник Олександр на сайті IMDb (англ.)
• Фільмографія на kino-teatr.ru (рос.)