Татарнюк Ярослава Василівна

Закінчила 1942 року Чортківську українську гімназію. Через воєнне лихоліття вона залишає рідну землю й опиняється в тодішній Чехословаччині, де, вивчаючи фармацію, працює водночас в аптеці. 1949 року разом з чоловіком Михайлом покидає Європу. Молода сім'я Татарнюків оселяється в канадському місті Ванкувер. Своїй професії українка не зраджує: певний час трудиться у фармацевтичній компанії, відтак відкриває власне підприємство.

Майже півстоліття свого життя пані Ярослава пов'язала з роботою в Лізі українських католицьких жінок Канади (ЛУКЖ). Тривалий час була головою ЛУКЖ Нью-Вестмінської єпархії Британської Колумбії. Праці було багато — від упорядкування архіву ЛУКЖу, започаткування бібліотеки, видавництва  церковного вісника, харитативної діяльності. Як активна член місцевого відділу Конгресу українців Канади, Ярослава Татарнюк виконувала обов'язки секретаря, культурно-освітньої референтки, допомагала втілювати різні проекти з підготовки та  відзначення тисячоліття хрещення України-Руси, доклалася до видання «Історії  українських католицьких церков у Британській Колумбії», з нагоди  100—ліття українського поселення в Канаді, опрацювала історію  єпархіальної управи.

Ярослава Татарнюк, будучи відірвана від України фізично, проте — не духовно, вирішила зробити посильний внесок у збереження української культури на американському континенті. Вона почала збирати предмети народного мистецтва — керамічні та різьбяні вироби, тканини, одяг, який носили на її Батьківщині. У колекції пані Ярослави — понад двадцять комплектів українського національного вбрання, деякі ще з ХІХ століття. Причому кожен стрій репрезентує певний історико-етнографічний край України, передає розкішні мотиви та барви, багатство орнаментики, красу народної ноші.

За кількадесят років існування колекції української народної ноші пані Ярослава демонструвала її у всіх провінціях Канади, а також у деяких штатах США. «Костюми кидають світло на історію!» — головний девіз виставки. Це був не просто огляд багатого зібрання автентичного одягу, а радше щира, прониклива розповідь про любу й дорогу їй Україну.

В одному з інтерв'ю заокеанській пресі щодо цього Ярослава Татарнюк зазначала:

«Виставка показує людям, які не є з українського роду, дещо про нас. Це також може викликати зацікавленість у наших молодих людей, в нашому поколінні до поціновування, до поважання їхнього коріння та мотивації їх робити значно більше для їхньої мови й культури».

Ярослава та Михайло Татарнюки переймалися не лише колекціями українського народного мистецтва. Скажімо, для музею осередку української культури та освіти в Канаді подбали про макет гуцульського господарського двору. Це була надзвичайно складна ручно-вирізувальна модель, яка точно відтворила гуцульську хату з усіма приміщеннями для худоби, реманенту, різних матеріалів, зберігання врожаю.

Чимало ліків, одягу, літератури відправили в дев'яностих роках у сиротинці, школи-інтернати Тернопільщини та Буковини.

Орест Татарнюк, Ярослава Татарнюк і голова доброчинної організації «Українська родина» Ірина Найдух під час перебування в Тернополі.

Надавали й велику допомогу, зокрема, і доброчинній організації «Українська родина» з Тернополя, яку створила й очолює кандидат педагогічних наук Ірина Найдух. Ця благодійна структура об'єднала десятки й десятки дітей-сиріт, з багатодітних і малозабезпечених родин, а також самотніх людей похилого віку. Пані Ярослава зорганізувала й інших канадських українок, аби допомагати знедоленим хлопчикам і дівчаткам з «Української родини».

Ярослава Татарнюк є автором книги «Українські традиційні та модерні страви» українською та англійською мовами, багатьох публікацій у канадській періодиці про українське життя.

• Почесна відзнака «За внесок в історію, культуру та розвій Канади й українців в Канаді».
• Удостоєна Шевченківської медалі Конгресу українців Канади.
• Нагорода Папи Римського для мирян за заслуги перед Українською греко-католицькою церквою, яку, відвідуючи Ванкувер, вручив Патріарх УГКЦ Святослав (Шевчук).

• Ключевська Леся, Лапко Любов, Ключевський Андрій. Ювілей Ярослави Татарнюк: «Нехай невичерпаною буде криниця Вашої любові…» // Український Ванкувер. — 2013. — 4 лютого;
• Лапко Любов. Коли у серці — родина, церква, Україна // Вільне життя. — 2013. — 8 лютого;
• Найдух І., Сулятицький Т. Татарнюк Ярослава Василівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 387. — ISBN 978-966-528-279-2.;
• Шот Микола. Життя високого змісту // Урядовий кур'єр. — 2007. — 30 березня;
• Шот Микола Життя, що рясне українським духом і милосердям // Урядовий кур'єр. — 2008. — 23 серпня;
• Шот Микола. Пройнялось серце бідами чужими // Урядовий кур'єр. — 2008. — 6 грудня;
• Шот Микола. Життя, сповнене Україною // Свобода. — 2013. — 30 січня;
• Шот Микола. Збирає цвіт, розсіяний по світу  // Урядовий кур'єр. — 2013. — 20 лютого;
• Шот М. На пагорбі долі / Микола Шот. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2013. — С. 234—235.
• Шот Микола У Канаді живе Україною // Урядовий кур'єр. — 2018. — 16 лютого;

• Ювілей Ярослави Татарнюк: «Нехай невичерпаною буде криниця Вашої любові…»