Таємниця Вільгельма Шторіца

«Таємниця Вільгельма Што́ріца» (фр. Le Secret de Wilhem Storitz) — науково-фантастичнний роман французького письменника Жюля Верна. Видано Етцелем у 1910 році. Це останній рукопис, відправлений письменником Етцелю для друку.

Таємниця Вільгельма Шторіца
фр. Le Secret de Wilhelm Storitz
Жанр наукова фантастика і фентезі
Автор Жуль Верн
Мова французька
Опубліковано 1910
Попередній твір The Survivors of the "Jonathan"d
Наступний твір The Barsac Missiond

Історія

Начерк сюжету зроблений Верном у 1897 році, ймовірно, під впливом «Невидимця» Герберта Уеллса. В 1901 році Жюль Верн підкоригував і оформив твір. Письменник довго вагався, перш ніж надати рукопис до публікації[1]. Нарешті, відправивши роман Етцелю, Верн пропонував назвати його «Наречена невидимця»[2]. 24 березня письменник помер, і рукопис залишилася у видавця[3].

Син письменника Мішель Верн вніс у роман свої корективи. За запитом Етцеля, було змінено час дії — з XIX століття події перенесені на століття раніше, змінена кінцівка твору (Міра стає видимою після пологів).

З 1996 року первісна версія Жуля Верна доступна для читачів.

Сюжет

Книга розбита на 19 глав.

Навесні 1757 року у вигаданому угорському місті Рагз має відбутися весілля Марка Відаля й Міри Родер. Але несподівано Міра отримує загрозливого листа від Вільгельма Шторіца, відкинутого нею шанувальника. Залізничний інженер Анрі Відаль їде на запрошення до свого брата, перетинаючи Дунай на кораблі «Доротея».

В Угорщині батько дівчини професор Родерік повідомляє, що Шторіц приходив до нього з повторною пропозицією про шлюб і знову дістав відмову.

Ілюстрація Жоржа Ру.

На святковому прийомі гостей налякали «Пісня ненависті» німецькою мовою, розірвана угода і вінок нареченої, що літає в повітрі. Начальник місцевої поліції винним оголосив Шторіца. Обшук у його будинку не виявив доказів провини. Увагу привернули тільки вінок і синя пляшечка з жовтою рідиною.

Через декілька днів Міра і Марк після всіх пригод вирішили відсвяткувати весілля. 1 червня, незадовго до весілля страшний голос сильно налякав Міру. Розлючений натовп, незважаючи на попередження поліції, спалив будинок Шторіца, якого вважав головним лиходієм.

Пізніше Анрі і Степарк на прогулянці почули розмову Шторіца зі своїм слугою Германом. Вони були невидимими. Спроба схопити Шторіца не вдалася, а після повернення додому стало відомо, що Міру зникла. Наступного дня брат Міри знайшов Шторіца і поранив його в боротьбі. Кров, що проступила, дала можливість бачити невидимця. Германа пізніше виявили мертвим у саду. Він помер від серцевої недостатності і став видимим.

На свій подив, герої виявили Міру в ліжку. Вона не була викрадена, але була невидима. Оскільки Вільгельм Шторіц помер, забравши секрет протиотрути, Міру назавжди залишилася невидимою.

Публікації
  • Перше видання в 1910 році.
  • Перше видання російською мовою: «Ж. Верн. Повне зібрання творів» т. I, М.: Вид. І. Д. Ситіна (Додаток до журналу «Вокруг света» за 1917 р.), стор. 455—560, Є. М. Кисельов (Проклята таємниця).
  • Надалі був опублікований і початковий (авторський) варіант роману під назвою «La fiancee invisible». Російською мовою цей варіант вперше перекладений видавництвом «Ладомир» і опублікований у серії «Невідомий Жeль Верн» у 2000 році[4].

Факти
  • Роман був написаний Жулем Верном близько 1898 року, під впливом «Невидимця» Герберта Уеллса, але був відкладений. Вже після смерті письменника його син Мішель за вказівками видавця ґрунтовно відредагував і допрацював рукопис, знайдений в архіві.

Див. також

Примітки
  1. Лист Етцелю від 26 вересня 1904 року.
  2. Лист Етцелю від 5 березня 1905 року.
  3. Olivier Dumas.  // Bulletin de la Société Jules Verne. — 1996. — No 117.
  4. Жюль Верн «Тайна Вильгельма Шторица».

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.