Теда Скокпол

Теда Скокпол (англ. Theda Skocpol; нар. 5 травня 1947, Детройт, штат Мічиган, США) — американський політолог, професор соціології Гарвардського університету. Президент Американської асоціації політичних наук (2002—2003), лауреат премії Johan Skytte у галузі політичних наук (2007).

Скокпол Теда
англ. Theda Skocpol
Народилася	5 травня 1947(1947-05-05) (74 роки) Детройт, Мічиган, США
Місце проживання	США
Країна	США
Діяльність	історикиня, політолог, соціологиня, викладачка університету
Alma mater	Гарвардський університет і Університет штату Мічиган
Галузь	Політологія
Заклад	Гарвардський університет
Посада	голова[1]
Звання	професор. Президент Американської асоціації політичних наук (2002—2003)
Ступінь	докторський ступінь[2]
Науковий керівник	Сеймур Мартін Ліпсет[3], Джордж Гоманс[3] і Деніел Белл[3]
Аспіранти, докторанти	Jeff Goodwind, Marshall Ganzd і Elisabeth S. Clemensd
Членство	Американська академія мистецтв і наук, Американське філософське товариство[4] і Національна академія наук США
Відома завдяки:	дослідженню сутності, змісту і форм революційного процесу
У шлюбі з	William Skocpold[5]
Нагороди	премія Johan Skytte у галузі політичних наук (2007)
Теда Скокпол у Вікісховищі

Представник політичного інституціоналізму, напряму політичної науки, що розвивається в межах організаційно-інституційного підходу. Концепція виходить з ідей автономії держави та домінування внутрішніх механізмів інститутів. У центрі наукових інтересів Теди Скокпол перебувають дослідження сутності, змісту і форм революційного процесу. На становлення як науковця вплинули праці Алексіса де Токвіля, Карла Маркса, Чарльза Тіллі та інших дослідників. Була ученицею Баррингтона Мура.

На хвилі зростання у 1960-х роках інтересу до порівняльно-історичних досліджень Теда Скокпол видає працю «Держави і соціальні революції» (1979). У ній дослідниця, через поєднання структуралістського підходу з методом історичного порівняння, здійснює аналіз трьох революцій: французької (1789—1799 років), російської (1917—1930 років) і китайської (1911—1960 років). На думку дослідниці, аналіз революційних процесів необхідно здійснювати не тільки в контексті їх перебігу (чим займається історична наука), але й через виокремлення причин революцій, внутрішніх і зовнішніх суперечностей як важливих структурних передумов революцій, з урахуванням специфіки соцієтальних змін під час перебігу цих процесів, обумовленості взаємодії державних, економічних і соціальних структур. Теда Скокпол доходить наступних висновків щодо умов революцій: 1) політична й економічна криза, подвійний тиск з боку внутрішніх класових структур та міжнародного співтовариства; 2) криза режиму сприяє масовим повстанням, при цьому — падіння старого режиму є необхідна, але не достатня умова для революції; 3) обов'язковими для перемоги революції є усунення існуючої консолідації, реорганізація і реінтеграція держави й уряду новою політичною елітою, що приходить до влади після успішного повалення колишнього режиму. Для теорії Теди Скокпол характерним є наголос на політичних і міжнародних чинниках.

На думку Скокпол, існуючі нині теорії революції можна згрупувати за чотирма основними розділами. Найбільш очевидним є виділення марксистського підходу, ключові ідеї якого представлені в роботах самого Карла Маркса Наступні марксистські теорії революції варіювалися від технологічного детермінізму Миколи Бухаріна до політичних стратегій Володимира Леніна і Мао Цзедуна, від теорій Дьордя Лукача і Антоніо Ґрамші до «структуралізму» Луї Альтюссера. Проте первинний підхід Карла Маркса до проблеми революції залишався спільною основою для всіх наступних марксистів, незважаючи на відмінності в їх інтерпретаціях. Як альтернатива переважаючим теоріям революції варто, на думку Теди Скокпол варто використовувати три основних принципи аналізу. По-перше, адекватне розуміння соціальних революцій вимагає прийняття неволюнтарістского структурного підходу до аналізу їх причин і течії. По-друге, соціальні революції не можуть бути пояснені без систематичного звернення до міжнародних відносин і всесвітньо-історичному розвитку. Існуючі теорії, однак, сфокусовані в основному або виключно на конфліктах або процесах модернізації всередині окремої держави. По-третє, щоб пояснити причини і наслідки соціальних революцій, важливо розглядати держави як організації, які є потенційно незалежними від соціально-економічних інтересів і структур (хоча й обумовлені останніми). Але переважаючі сьогодні теорії революції або аналітично об'єднують державу і суспільство або зводять діяльність держави до представлення соціально-економічних сил та інтересів.[6]

Узагальнюючи результати дослідження причин, перебігу й наслідків революцій, С. стверджує, що всі вони є прикладами соціально-революційної трансформації. Несприятливий зовнішній вплив, тиск на уряди цих країн (Франція, Росія, Китай) з боку інших держав (військова, економічна, політична експансія) та внутрішні обставини спричинили послаблення системи державного контролю, наростання суперечностей серед політичної еліти тощо. Така наукова позиція Теди Скокпол й до сьогодні дискутується, адже, наприклад, більшість дослідників французьку революцію відносить до буржуазної, а російську і китайську — до соціалістичних радикальних перетворень.

Теда Скокпол стверджує, що державні інститути продемонстрували здатність до тривалого і стабільного існування в багатьох західних країнах, де публічна політика розроблялася насамперед державними чиновниками. Автономія державних інститутів, на погляд Теди Скокпол, залежить від трьох обставин: 1) міжнародних позицій держави; 2) відтворення внутрішнього порядку; 3) організаційних умов, що дозволяють офіційним особам розробляти і проводити публічну політику. Політолог не заперечує роль економічних, соціальних і культурних чинників в ухваленні рішень, разом з тим, центральним чинником, на її думку є відносно автономний інституціональний контекст державної політики.

Теда Скокпол наголошує на автономності державної влади, яка не завжди і не повністю залежить від інтересів більшості населення (навіть представників олігархічних кланів), а також приділяє значну увагу міжнародному контексту, значення якого для перебігу суспільно-політичних процесів всередині будь-якої країни не варто применшувати.