Телурит
Телурит (рос. теллурит; англ. tellurit; нім. Tellurit m) — мінерал, діоксид телуру ланцюжкової будови. (Назва — J.Nikol, 1849). Синонім: вохра телурова.
| Телурит | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[1] |
| Хімічна формула | TeO₂ |
| Nickel-Strunz 10 | 4.DE.20 |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Телур[2] |
 Телурит у Вікісховищі | |
Опис
Формула ТеО2. Містить (%): Те — 79,6; О — 20,4. Сингонія ромбічна типу брукіту. Ромбо-дипірамідальний вид. Кристали голчасті, пластинчасті, листуваті. Утворює також сферичні агрегати з радіально-променистою структурою і порошкуваті нальоти. Спайність досконала по (010). Густина 5,9. Твердість 2. Колір від жовтого до білого і безбарвного. Блиск напівалмазний. Прозорий. Листочки гнучкі. Продукт окиснення самородного телуру та телуридів.
Розповсюдження
Зустрічається в районі Болдер (шт. Колорадо, США), Бая-де-Арієш, Златна (Румунія), преф. Ідзу (Японія), Дашкесан (Азербайджан). Рідкісний.
Див. також
Примітки
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Телурит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Телурит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.