Телурій
Телурій (лат. tellus — Земля[1]) — астрономічний механізм, що використовується для демонстрації руху Землі навколо Сонця і пов'язаних з цим рухом явищ (зміни сезонів, довготи дня й ночі).
Принцип дії
Може використовуватись як вічний календар. Тісно пов'язаний із планетарієм, який ілюструє відносні позиції і рух планет в Сонячній системі згідно з геліоцентричною моделлю її будови. Із додаванням моделі Місяця може слугувати для відліку його фаз[2].
У телурії менша кулька, що зображує Землю, рухається навколо більшої кульки або якого-небудь джерела світла (наприклад, ліхтарика з рефлектором), що моделює Сонце. Крім того, кулька Землі обертається навколо власної осі, що проходить через його центр і зберігає незмінний похил у 23,5° (подібно земній осі). Іноді телурій має третю, меншу кульку, що зображує Місяць і яка обертається навколо кульки Землі. У найбільш простих телуріях для забезпечення незмінності напрямки осей використовуються рухливі паралелограми, рух здійснюється власноруч[3].
Історія
Перший телурій виготовив німецький астроном Вільгельм Шикард (нім. Wilhelm Schickard; 1592–1635). Найстарішим телурієм, що зберігся до нашого часу, вважається модель голландського картографа Віллема Янсзона Блау (нід. Willem Janszoon Blaeu; 1571–1638)[4].
Локсокосм, 1725 рік |
Історично телурій виготовлявся на основі високоточних французьких і швейцарських годинників.
Див. також
Примітки
- (англ.) Shipley, Joseph Twadell. (2001). The Origins of English Words: A Discursive Dictionary of Indo-European Roots. JHU Press. ISBN 0801867843. p. 403.
- (англ.) De Carle, D., Watch and Clock Encyclopedia, (NAG/Robert Hale, London, 1988).
- Теллурий // Большая советская энциклопедия / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Тома 1–30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.).
- (нім.) Tellurium // Das große Uhrenlexikon; Autor: Fritz von Osterhausen; ISBN 3898804305 ISBN 978-3898804301
Література
- (нім.) Ernst Zinner: Deutsche und niederländische astronomische Instrumente des 11. — 18. Jahrhunderts. 2. ergänzte Auflage. Beck, München 1967.
- (нім.) Frank Peter Unterreiner: Ein schwäbischer Tüftler: Philipp Matthäus Hahn und seine «Weltmaschinen» — Wunder der Uhrentechnik. In: Stuttgarter Zeitung, 29. November 1991.