Темпл Грандін (фільм)

Ідея про біографічний фільм Грандіна виникла у виконавчого продюсера Емілі Герсон Сайнс, успішного букера та співзасновника некомерційної організації Coalition for Research and Education (зараз це частина Autism Speaks). У середині 1990-х Герсон Сайнс була віцепрезидентом Агентства Вільяма Морріса, тоді ж її 2-річному синові поставили діагноз аутизм. Вона незабаром дізналася від своєї матері про Ґрандін та її книгу «Мислення в картинках», приблизно тоді ж бабуся надіслала їй статтю про Ґрандін Олівера Сакса[1].

Читання про Ґрандін оновило «енергію, мотивацію та дух» Герсон Сайнс, справляючись із станом її сина. «Історія Темпл принесла мені надію, а історія (її матері) дала мені напрям і мету», — заявила Герсон Сайнс в інтерв'ю. «Батькам дитини з аутизмом скрізь потрібно це чути, функціонально і духовно. Я знала, що цю історію треба розповісти, маючи доступ як представник талантів у індустрії розваг, я відчувала, що це відповідальність за те, щоб це відбулося». Через агента Ґрандін Герсон Сайнс попросила про зустріч. «Вона прийшла в ковбойській сорочці — у стилі Темпл, ходою Темпл. Я зрозуміла, що на неї витріщаються люди, і в іншому житті я, можливо, була однією з них, але все про що я могла подумати було: „Я не можу повірити, як мені пощастило бути тут. Ця жінка — мій герой“»[1][2].

Ґрандін була знайома з роботою Герсона Сейна у Autism Coalition, вона надала свій дозвіл на зйомку фільму, але ця спроба з кінця 1990-х років дала свої плоди лише через десять років[1][3]. Журнал «Variety» повідомив у 2002 році, що Девід Рассел приєднався як режисер фільму за сценарієм Мерріт Джонсон (адаптація спогадів Ґрандін «Поява» та «Мислення в картинках»)[4]. Пізніше Рассел відмовився і його замінив Мосес Кауфман, який також покинув проект. До 2008 року режисером став Мік Джексон, а Клер Дейнс вела переговори, щоб зіграти роль Ґрандін. Сценарій Джонсона був замінений сценарієм Крістофера Монгера (і Джонсон, і Монгер зазначені в титрах)[5].

Один з елементів, з яким Герсон Сайнс була впевнена з самого початку, — це те, що вона хотіла співпрацювати з HBO, частково через довгі стосунки з мережею через роботу як агента. «Але я також знала, що йдучи цим шляхом, це побачать більше людей», — сказала вона. «Коли ви намагаєтесь зробити такий фільм, дуже рідко він охоплює широку аудиторію». HBO була заінтриговано історією і Герсон Сайнс приписує минулим та нинішнім керівникам HBO підтримку повноцінної реалізації проекту. «Я взяла на себе зобов'язання зробити це і зробити правильно… Я ніколи не наполягала на тому, щоб це було зроблено дотепер, тому ми це зробили правильно»[5].

Джексон знав, що Дейнс для нього була першим претендентом на роль Ґрандін, бо вірив у її серйозність та відданість, які допоможуть їй перейняти мінлиливий емоційний стан Ґрандін, не перетворюючи фільм в мелодраму про хворобу. Сама Дейнс була виконавицею більш легких ролей (чия «основна робота та досвід [була] побороти владу слабоумства над людиною», — сказала вона) і хотіла взяти на себе більш вимогливу роль. Попри те, що акторка розпливчато знала про Ґрандін, вона стала досліджувати її, зокрема переглядаючи документальні фільми про неї та вивчаючи книги та записи Ґрандін. «Це було насправді непросто, адже вона жива і має гостре око до деталей», — сказала Дейнс. Дві жінки провели близько шести годин разом у квартирі Дейнс, зустріч закінчилась обіймами Ґрандін («Для неї це непросто». — зауважла Дейнс), акторка це сприйняла з радістю як підтвердження того, що Ґрандін схвалила її на роль[6].

«Темпл Грандін» почали знімати в жовтні 2008 року на Austin Studios в Остіні, Техас[3][7]. Фільм був примічений для зйомок у Техасі в той час, коли теле- і кіновиробництво в державі стало дефіцитним і законодавці прагнули розширити фінансові стимули, щоб залучити більше знімальних груп. Продюсер стрічки Скотт Фергюсон сказав, що для місця зйомок розглядались Аризона, Нью-Мексико та Канада, проте виробники обрали Техас, частково тому, що різні райони штату могли використовуватись для зображення сільського Заходу та Нової Англії. Фергюсон також приписував велику користь для зйомок у цьому районі наявністю численних досвідчених знімальних груп в Остіні та Далласі[8].

Герсон Сайнс привела Ґрандін спостерігати за останнім днем зйомок, це була сцена купання худоби, за механізмом розробленим Ґрандін[1][6]. Хоча Ґрандін сказала, що вона намагалася триматися якомога далі від Дейнс, щоб не заважати роботі, Темпл була дуже стурбована правильним спорудженням санітарної ванни та породою великої рогатої худоби, яка використовувалася на зйомках". «Я думав, що ми не можемо мати такої дурної речі, як цей фільм „Міські піжони“, де там була голштинська порода», — сказала Ґрандін. «Якби ви щось знали про велику рогату худобу, то знали б, що це нерозумно». Вона сказала, що спостерігати за Дейнс на моніторах було «як повернення у дивну машину часу 60-х»[6].

Фільм вперше демонструвався 27 січня в кіноцентрі «Джине Сискель» з присутністю Ґрандін[9]. Під час зимового прес-туру 14 січня критики переглянули трейлер; вони позитивно відреагували на «яскраву палітру фільму та винахідницький напрям»[10].

HBO та мережа книжкових магазинів Barnes & Noble брали участь у рекламі стрічки та книг Ґрандін, демонструючи інформацію про аутизм та фільм у всіх магазинах мережі, крім того була створена безкоштовна книга-розмальовка про Темпл, у якій були використані ілюстрації художників-аутистів. 25 січня Ґрандін з'явилася для роздачі автографів, обговорення та попереднього перегляду фільму у мангеттенському Barnes & Noble[11].

Емілі Герсон Сайнс, Темпл Ґрандін та Мік Джексон на 70-й щорічній Премії Пібоді

Після дебюту 6 лютого 2010 року фільм «Темпл Грандін» отримав оцінку на Metacritic 84/100 на основі 19 відгуків[12]. На сайті Rotten Tomatoes стрічка має 100 % рейтинг схвалення на основі шести оглядів[13].

Дженніфер Армстронг з «Entertainment Weekly» написала:

Краса [фільму] полягає в тому, що головним є аутизм героя — і унікальне розуміння, як він допоміг їй в розумінні психології худоби — впізнаваної для будь-кого з серцем і захоплюючої для будь-кого з мозком. Той факт, що це зроблено з такої унікальної історією, робить фільм набагато більшим.[14]

Алессандра Стенлі з «Нью-Йорк таймс» назвала фільм «байопіком для телебачення, який уникає сентиментальних кліше жанру без виснаження колориту та почуттів. Міс Дейнс абсолютно вільна у своїй незграбній ході та немодульованому голосі. Вона показує занепокоєння Темпл настільки ж безпосереднім і заразливим, як і більш рідкісні сплески веселощів… І як персонаж старіє і пізнає більше соціальних навичок, міс Дейнс органічно вловлює прогрес Темпл»[15].

Роберт Біанко з «USA Today» написав, що на відміну від багатьох інших продукцій HBO, «„Темпл“ — це неймовірно радісний і доволі жартівливий фільм». Відзначивши режисуру та сильну роботу акторів другого плану Кетрін О'Хари, Девіда Стретейрна та Джулії Ормонд, Біанко заявив, що «„Темпл Грандін“ належить двом жінкам: справжній Темпл, яка є видатною людиною та Дейнс, яка є видатною акторкою»[16]. Ноель Мюррей з The A.V. Club, батько сина з аутизмом, писав: «деякий естетичний вибір фільму на межі кліше. Пульсуючий мінімалізм музики Алекса Вурмана став такою ж стенографією для „інтелектуальної таємниці“, як арабський плач для „Небезпека! Терористи!“ й ілюстративна анімована послідовность „Темпл Грандін“ занадто близька до стрічки „Ігри розуму“». Мюррей надає фільму оцінку A−, частково за успіх Дейнс в зображенні Ґрандін як повноцінної особистості замість «контрольного списку симптомів, зібраного з медичного журналу»[17].

Девід Біанкалі з NPR недвозначно назвав «кращим телефільмом за останні кілька років… Я не можу похвалити цей фільм досить високо. Це не плаксивість чи сентиментальність, але це надзвичайно надихаюче. Він показує великі емоційні моменти з дуже маленькими ефектними репліками, звуком серцебиття, пробними дотиком, переможною посмішкою. Акторські, сценаристські, режисерські, продюсерські цінності, кожне погляд та кожен звук у „Темпл Грандін“ HBO є ідеальним»[18].

Фільм «Темпл Грандін» також отримав Премію Пібоді в 2010 році «за втілення чудової акторської гри, надихаючої кінобіографії в подію, засновану на досвіді»[20].