Ігри розуму

Джон Форбс Неш — відомий математик. На його рахунку революційні досягнення в галузі квантової механіки та теорії ігор. Йому належить Нобелівська премія в галузі економіки 1994 року. Однак фільм не про математику, а про страшну хворобу, яка розмиває межу між ілюзорністю та реальністю — шизофренію.

Місце дій — Принстон, один із найпрестижніших університетів і наукових центрів США, куди й потрапляє у 40-х роках хлопчик-геній Джон Неш. Неша не можна назвати душею компанії, тому що вільний час він проводить над дослідженням математичних теорій. Але не варто думати, що Джон робить це заради слави чи грошей: його цікавить сама по собі математика. Не варто також думати, що в особі Неша перед нами постане університетський «зубрило»: він відмовляється відвідувати лекції, мотивуючи це тим, що нічого нового він там не довідається, а відвідування викладів відбирає дорогоцінний час.

Одного разу на очі Нешу потрапляє дуже цікава блондинка, про яку мріє кожен його однокурсник, і йому, раптово, до голови приходить стратегія завоювання окремого жіночого серця. Тож після безсонної ночі Неш народжує теорію ігор, концепцію, яку сьогодні широко застосовують у математиці й економіці.

Фільм отримав 4 премії «Оскар» за найкращий:

• фільм;
• адаптований сценарій;
• режисуру — Рон Говард;
• акторку другого плану — Дженніфер Коннеллі.

Також фільм отримав нагороду «Золотий глобус» та кілька премій BAFTA.

Джон Неш у 2006 році.

Рассел Кроу в жовтні 2005 року.

Творці картини не мали на меті знімати фільм-біографію, кінематографічна інтерпретація життя Джона Неша значно відрізняється від його реальної біографії.

У фільмі не згадано, що в Неша, до знайомства з Алісією Лард, був тривалий роман. Знайома медсестра Джона Елеанор Стир 19 червня 1953 народила йому сина Джона Девіда Стира. Джон кинув її, як тільки дізнався про вагітність. Відносини з Алісією також здебільшого вигадані. У фільмі не згадується про їхнє розлучення (1963), а також про те, що в 1970 році вони знову зійшлися, Неш жив у будинку в Алісії просто як її добрий знайомий, знімаючи кімнату аж до 1994 року. При цьому увага та допомога колишньої дружини дійсно сприяли його частковому одужанню. У 2001 році вони повторно одружилися.

Барвисто зображені галюцинації у вигляді людей, що роками переслідували хворого, не відповідають спогадам самого Неша. Він згадував тільки про голоси — візуально ці образи перед ним не виникали. Окрім того, розлади розпочалися не під час навчання в коледжі, як показано у фільмі, а значно пізніше. Також, насправді, Неш провів свої роки між Принстоном і Массачусетським технологічним інститутом, працюючи консультантом у корпорації RAND, тоді як за фільмом він працює на Пентагон.

Події, показані в заключних епізодах фільму, — церемонії вручення ручок у Принстоні й Нобелівської промови лауреата, у якій він особливо відзначив заслуги своєї колишньої дружини Алісії, — насправді не відбувалися. Традиції з врученням ручок в університеті в дійсності не існує. Також Неша було позбавлено можливості прочитати Нобелівську лекцію в Стокгольмському університеті, оскільки організатори побоювалися за його стан здоров'я. Замість цього було організовано семінар (за участю лауреата), на якому обговорювався його внесок у теорію ігор. [3].

Пізніше Говард заявив, що вони додали згадку про новітні нейролептики під час діалогу в їдальні (хоча до того моменту Неш уже не приймав ліків), щоб фільм не створював враження можливості подолання шизофренії без лікування. Документальний фільм телевізійної мережі Служби суспільного мовлення «Блискуче божевілля» намагається зобразити його життя якнайточніше.

Мало хто з персонажів фільму, окрім Джона й Алісії Неш, існували насправді. Міркування з приводу рівноваги Неша були названі критиками занадто спрощеними.

У фільмі показано, що під час навчання в аспірантурі Джон не захоплювався іграми, тоді як фактично, згідно з біографією Назар, він часто грав і навіть створив нову гру під назвою «Джон» або «Неш». Цікаво, що вона була дещо схожою на го, але квадратні поля стали шестикутними. Сцену, у якій Неш винаходить гру та показує її своїм друзям, було вирізано з остаточної версії фільму.

У фільмі Неш приєднується до Лабораторії Вілера в Массачусетському технологічному інституті, але такої лабораторії просто не існує. Насправді, він був призначений «викладачем імені Клеренса Лемюеля Еліші Мура». У 1947 році теорію потрійної спіралі ще не було запропоновано, вона розроблялася протягом 1950-х років, а формально була запропонована в 1952-му році Лайнусом Полінгом.

Сценарій написано за мотивами книги Сильвії Назар, біографа Джона Неша. Сильвія назвала фільм «далекою від реальних подій вигадкою творців, яка, однак, саму суть життя Неша передає правильно». Рон Говард в інтерв'ю так коментував реалістичність фільму:

Моє завдання було дозволити глядачеві «заглянути» в голову персонажа. Я запозичив деякі цікаві ідеї з біографії Тесли — він міг візуально уявити собі свої винаходи, уявити собі їх аж до деталей, помацати й навіть побачити проблеми, які могли виникнути при їх реалізації.

• Офіційний сайт
• Ігри розуму на сайті IMDb (англ.)
• Ігри розуму на сайті AllMovie (англ.)
• Ігри розуму на сайті Box Office Mojo (англ.)
• Ігри розуму на сайті Rotten Tomatoes (англ.)
• КиноПоиск. Ru
• Коментар на www.exler.ru