Теодор Інніцер

Народився 25 грудня 1875 року у селі Нойгешрай у Богемії в Австро-Угоршині (теперішнє село Нове Зволані, Чехія) у родині судетських німців[3]. Іноді місцем народження Теодора Інніцера джерела вказують місто Вейпрти ймовірно через близькість його рідного села[4]. Через те, що його батько був робітником, він здобував робітничу освіту при батьковій фабриці, опановуючи робітничий фах. 1890 року Інніцер вступив до Комунальної гімназії (Communal-Gymnasium), а за два роки перейшов до державної гімназії у Кадені, яку закінчив у 1898 році[5].

1902 року Інніцер здобуває сан священика після навчання у семінарії. Він починає викладати теологію у Віденському університеті, у якому 1906 року здобуває ступінь доктора богослов'я. 1918 року Інніцер стає деканом теологічного факультету, а за десять років ректором Віденського університету, проте обіймає цей пост недовго — протягом близько року у 1928—1929 роках. Протягом 1929—1930 років входить до уряду Йоганна Шобера, де обіймав посаду міністра з соціальних питань[4].

У 1933 р. Інніцер спільно з Е. Амменде видали брошуру про голод в Украı̈ні та на Північному Кавказі. Вона розпочиналася із звернення кардинала до світовоı̈ спільноти про необхідність надання допомоги мільйонам голодуючих. Згадав він і про заяви митрополита А. Шептицького щодо створення міжнародного комітету допомоги, про листи британського журналіста Г. Джонса стосовно чверті голодуючого населення, серед яких і представники національних меншин та релігійних конфесій. Книга мала статті і промови Е.Амменде, повідомлення німецького дипломата та аналітика О.Шиллера, британського кореспондента М. Маггеріджа, французького журналіста П.Берлана, директора Східноєвропейського ін-ту доктора Айхена. У заклику використано термін «голодова катастрофа», підкреслено його штучне походження, адже голод тривав в умовах нового урожаю, а селян позбавили хліба. Тому Інніцер закликав «цивілізовании світ» надати допомогу Украı̈ні. Його звернення були адресовані Міжнародному Червоному Хресту для організаціı̈ «акцій допомоги», а також створення міжнародного і міжконфесійного комітету допомоги. Це був єдиний іноземний духовний лідер, який підняв голос на захист вмираючих від голоду українців.

16 жовтня 1933 р. Інніцер скликав у Відні нараду представників різних конфесій з метою створення «допомогового комітету». Оголосив збір коштів для підтримки «Комітету допомоги Украı̈ні» (Hilfskomitee für die Ukraine), осередки якого діяли в європейських краı̈нах та на Галичині. 16–17 грудня 1933 р. у резиденціı̈ кардинала відбулася міжнародна конференція представників усіх допомогових комітетів голодуючим в СРСР, конфесій та громадських організацій. У вітальній промові Інніцер виклав основну мету зібрання: оголосити сигнал порятунку (SOS-Rufe). Він зазначив, що допомога голодним — святий обов'язок кожного і конкретний вияв любові до ближнього. Конференція ухвалила відповідну декларацію про створення комітету допомоги[6].

12 листопада 2019 року у Архієпископському палаці Відня відкрили дошку пам'яті Теодора Інніцера.

• Інніцер Теодор. А. І. Жуковський // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : [б. в.], 2011. — Т. 11 : Зор — Как. — С. сторінка(-ки). — ISBN 978-966-02-6092-4.