Теорема регресії

Теорема регресії (англ. Regression Theorem), вперше запропонована Людвігом фон Мізесом у його книзі 1912 року «Теорія грошей та кредиту», стверджує, що цінність грошей можна простежити («регресувати») до тих товарів та послуг, цінність яких вона отримала. Теорема стверджує, що у певний момент часу існував товар з об'єктивною обмінною вартістю, цей товар мав здатнітсь за певних обставин обмінюватися на певну кількість інших товарів й використовувався як еквівалент в обміні, він походить від людського процесу оцінки окремих товарів, не наданих від природи, [1] цінність, заснована на емоціях, яка потім поступово була прийнята як гроші. [2]

Хесус Уерта де Сото так пояснює теорему регресії:

"Попит на гроші визначається не їхньою сьогоднішньою купівельною спроможністю, а заснованому на досвіді знанням про їхню учорашню купівельну спроможність. Учорашня купівельна спроможність у свою чергу визначається попитом на гроші, який спирається на знання дійових осіб про позаучорашню купівельній спроможності грошей. Цей процес веде нас назад у минуле, аж до тієї точки історії,коли вперше з'явився попит на товар (золото або срібло) як на засіб обміну. Таким чином, теорема регресії - це просто ретроспективне застосування запропонованої Менгером теорії еволюційного виникнення грошей"[3]

Останнім часом точилася дискусія про застосування теореми регресії до криптовалют, таких як Bitcoin. [4] Оскільки біткойн не підтримується жодним товаром, він, здається, не відповідає визначенню валюти відповідно до теореми регресії. Інші дотримуються думки [5] що Біткойн відповідає визначенню, оскільки це одночасно платіжна система та гроші, причому джерелом вартості виступає платіжна система.