Теплові електростанції Єгипту

Станом на середину 2010-х років на ТЕС виробляють абсолютну більшість єгипетської електроенергії. При цьому перша теплова електростанція потужністю понад 100 МВт – столична ТЕС Каїр-Південь з показником 120 МВт – з’явилась у цій країні в 1957-му. За чотири роки у другому за величиною місті Єгипту Александрії запрацювала ТЕС El-Seiuf потужністю 106 МВт. До кінці 1960-х у столичному регіоні та дельті Нілу запустили ще по одній станції – ТЕС Каїр-Захід (263 МВт) та ТЕС Даманхур (195 МВт). Крім того, перші дві станції підсилили на 120 МВт кожну. Всі ці об’єкти відносились до класичних конденсаційних ТЕС з паровими турбінами та розраховувались на використання нафтопродуктів.

У 1975 році в Середземному морі біля дельти Нілу почалась розробка першого офшорного газового родовища Абу-Маді. Це дозволило на початку 1980-х запустити в дельті три газотурбінні станції потужністю по 200 МВт (ТЕС Тальха, ТЕС Махмудія та нова черга на згаданій раніше александрійскій ТЕС El-Seiuf). Дещо менш потужні газотурбінні черги по 100 МВт запустили на ТЕС Даманхур (там же у дельті), Шабаб (зона Суецького каналу) та Ваді-Хоф (район Каїру). Завершила ж цю серію газотурбінних станцій запущена у 1989 році найпотужніша серед них столична ТЕС Каїр-Південь (330 МВт).  

На півдні Єгипту, де у 1967 році видала перший струм Асуанська ГЕС, теплова енергетика розвивалась значно повільніше. Тривалий період часу єдиною великою ТЕС тут була конденсаційна станція в Асьюті, введена в експлуатацію у 1966-1967 роках з паровими турбінами загальною потужністю 90 МВт.

Курортні центри на Червоному морі Шарм-еш-Шейх та Хургада забезпечувались з 1975 та 1977 років газотурбінними станціями, потужність яких поступово збільшували та довели до початку 2000-х до 144 МВт на кожній. При цьому в Шарм-еш-Шейху, як і на півдні Єгипту, теплові електростанції традиційно використовували нафтопродукти.  

В кінці 1970-х, після десятирічної перерви, на півночі країни відновилось введення в експлуатацію класичних конденсаційних електростанцій. У 1979-му ТЕС Каїр-Захід доповнили ще однією паровою турбіною  у 88 МВт, за чим послідувала ціла серія значно потужніших об'єктів: ТЕС Кафр-ед-Даввар та Абу-Султан у дельті Ніла (440 та 600 МВт відповідно), александрійська Абу-Кір (600 МВт), суецька Аттака (900 МВт) та найбільша серед них каїрська ТЕС Шубра-ель-Хейма (1260 МВт). Протягом 1990-х підсилили три існуючі та ввели ще п’ять конденсаційних станцій, дві з яких (включаючи ТЕС Куреймат потужністю 1254 МВт) розташовувались у центральній частині долини Ніла на південь від Каїра.

Крім того, в кінці 20 століття в Єгипті з'явились перші об'єкти з використанням технології комбінованого парогазового циклу. Так, у 1989 році на парогазову перетворили газотурбінну ТЕС Тальха, а в 1995-му таку ж модернізацію завершили на ТЕС Махмудія та Даманхур. Вводились і станції, одразу запроектовану під таку технологію – першою у 1989-1992 роках стала ТЕС Дум'ят, а в 1995-му з’явився блок на Каїр-Південь.

З 2005-го в країні введена ціла серія парогазових станцій, кожна з яких має у своєму складі від одного до трьох енергоблоків потужністю по 750 МВт (дві газові та одна парова турбіни по 250 МВт) - Нубарія, Каїр-Північ та інші.

При спорудженні ТЕС комбінованого циклу зазвичай на першому етапі запускали в роботу газові турбіни, що було важливо в умовах енергодефіциту. В результаті станом на 2017-й рік існує цілий ряд потужних (від 500 до 1200 МВт) газотурбінних станцій - Дум'ят, Атака, Шабаб, 6 Жовтня, Дум'ят-Захід, Асьют-Захід, при цьому на чотирьох останніх вже ведуться роботи з встановлення парових турбін та їх переведення на більш ефективний комбінований цикл.

На початку 21 століття продовжувалось і будівництво конденсаційних електростанцій, при цьому три з них, введені в експлуатацію у 2002-2003 роках (Сіді-Крір, Порт-Саїд-Схід та Суецька затока), спорудили іноземні приватні інвестори за нетрадиційною для Єгипту схемою BOOT (build-own-operate-transfer, будуй-володій-експлуатуй-передай). А у 2015-му році стала до ладу перша єгипетська конденсаційна станція з суперкритичним паровим циклом – ТЕС Айн-Сохна (1300 МВт). Крім того, ведеться будівництво ще трьох подібних об'єктів – ТЕС Асьют (650 МВт), ТЕС Хелван-Південь (1950 МВт) та блок на ТЕС Каїр-Захід (650 МВт).

Втім, переважаючою технологією все рівно залишатиметься парогазова. З кінця 2016-го розпочались роботи по підключенню до мережі трьох нових надпотужних (по 4800 МВт кожна) ТЕС – Буруллус, Нова Столиця та Бені-Суейф. Споруджені концерном Siemens, вони стануть найбільшими в світі у своєму типі .   

Станом на 2017 рік в країні діяли наступні об'єкти потужністю понад 100 МВт, призначені для постачання мереж загального користування:

¹ Встановлені у 1960-х роках парові турбіни  виведено з експлуатації. Також виведено дві із шести встановлених у 1980-х газових турбін

² На кожній із цих станцій ведуться роботи з встановлення двох парових турбін потужністю по 250 МВт, внаслідок чого вони перетворяться у парогазові

³ В 1983 введено в експлуатацію газові турбіни з перетворенням у 1995 на парогазову

⁴ В 1979 введено в експлуатацію газові турбіни з перетворенням у 1989 на парогазову

⁵ В 1985 введено в експлуатацію газові турбіни з перетворенням у 1995 на парогазову

⁶ Ведеться спорудження двох парогазових блоків потужністю по 900 МВт

⁷ Встановлені у 1968-1969 роках парові турбіни виведено з експлуатації

⁸ Ведеться спорудження блоку з використанням технології суперкритичного парового циклу потужністю 650 МВт

⁹ Встановлені у 1966 році парові турбіни виведено з експлуатації

¹⁰ Ведуться роботи з встановлення парової турбіни потужністю 340 МВт, що створить перший із двох можливих парогазових блоків

¹¹ Встановлені у 1950-1960-х роках парові турбіни виведено з експлуатації

¹² Одна із шести газових турбін, встановлених у 20 столітті, виведена з експлуатації

В 2011 році ввели в експлуатацію парогазову ТЕС-СЕС Куреймат, додатково обладнану системами концентрації сонячної енергії, що дозволяє подавати в котел-утилізатор додаткову пару.

У 2017 році в Александрії у складі комплексу з виробництва етилену та поліетилену ввели в експлуатацію газотурбінну ТЕС ETHYDCO потужністю 150 МВт.