Тереза Гізе

Тереза ​​Ґізе брала приватні уроки акторської майстерності. З 1920 по 1926 рік грала в провінційних німецьких театрах — в Ґіссені, Глівіце, Ландсгут та інших. У 1926-1933 роках була актрисою в мюнхенському «Каммершпіле» в Отто Фалькенберга. У 1933 році разом з Клаусом Манном і Ерікою Манн заснувала мюнхенське політичне антинацистське кабаре «Пфеффермюле». У 1934 році разом з друзями та колегами по проєкту емігрувала до Швейцарії, де кабаре продовжило свою роботу; до кінця 30-х років у складі трупи гастролювала в Чехословаччині, Бельгії, Нідерландах, США.

У роки Другої світової війни жила у Швейцарії, з лютого 1937 була актрисою цюрихського «Шаушпільхауз», одночасно виступала на сценах театрів Берна і Люцерна, Міського театру Базеля. Після закінчення війни в 1948—1949 роках гастролювала на сцені Нового театру («Скала») у Відні.[1]

Театральна кар'єра Ґізі тісно пов'язана з драматургією Бертольта Брехта — вона, зокрема, була першою виконавицею головної ролі в п'єсі Брехта «Матінка Кураж та її діти» — на цюрихському «Шаушпільхауз» 1941 року. 1949 року стала актрисою щойно заснованого Брехтом в східному секторі Берліна театру «Берлінер ансамбль». На цій сцені зіграла, головну роль в п'єсі А. М. Горького «Васса Желєзнова», фрау Філітц в «Червоному півні» Г. Гауптмана, Марту Руль в «Розбитий глечик» Г. Клейста, який сама і поставила.

1952 року Ґізі зробила вибір на користь Західної Німеччини, повернулася на сцену мюнхенського «Каммершпіле», на сцені якого виступала до 1974 року. Одночасно до 1966 року постійно гастролювала в цюрихському «Шаушпільхауз», де грала, зокрема, Селестіну в першій постановці п'єси Макса Фріша «Дон Жуан, або Любов до геометрії», а також головні ролі в перших постановках п'єс Фрідріха Дюрренматта «Візит старої дами» (1956) і «Фізики» (1962), причому в «Фізики» драматург спеціально для Ґізе переробив чоловічу роль головного лікаря клініки в жіночу — Матильду фон Цанд. Цю роль Ґізе того ж року зіграла і в «Каммершпіле».

Кінематографічна кар'єра Ґізе мала скромніший характер, в ній переважали другорядні ролі (зокрема в таких відомих фільмах, як «Анна Кареніна» Жюльєна Дювів'є); серед винятків — головна роль в телефільмі «Васса Желєзнова» по А. М. Горькому (НДР, 1963). Однак фінальна точка цієї кар'єри виявилася значною: в останній рік свого життя Ґізі, вже прикута до ліжка, зіграла одну з головних ролей у фільмі Луї Маля «Чорний місяць», що вийшов уже після її смерті й був присвячений її пам'яті.

• С. Воропаєв. Енциклопедія Третього рейху. 1996