Тернопольченко Михайло Дмитрович

Михайло Дмитрович Тернопольченко (28 вересня 1888(18880928), село Гаврилівка Катеринославської губернії, тепер Донецької області — розстріляний 8 лютого 1938, місто Москва, Російська Федерація) радянський діяч, голова Коростенського і Волинського окрвиконкомів, член ВУЦВК.

Тернопольченко Михайло Дмитрович
Народився 28 вересня 1888(1888-09-28)
село Гаврилівка Катеринославської губернії, тепер Донецької області
Помер 8 лютого 1938(1938-02-08) (49 років)
місто Москва
Громадянство  Росія,  СРСР
Національність українець
Партія ВКП(б)

Біографія

Народився в селянській родині. Член РСДРП(б).

У 1907 році заарештований, засуджений до адміністративного заслання в місто Царицин Саратовської губернії.

З березня 1917 року — начальник Царицинської міської міліції.

З червня по вересень 1918 року — секретар революційного трибуналу, секретар штабу оборони Царицина.

З вересня 1918 року — у Військовій раді Північно-Кавказького військового округу.

З квітня по травень 1919 року — в ЦК РКП(б), в Центральному бюро військових комісарів при РВРР, в розпорядженні революційного військового трибуналу Східного фронту РСЧА.

У травні 1919 — травні 1920 року — військовий слідчий, заступник члена, завідувач слідчої частини, член революційного військового трибуналу 4-ї армії Східного фронту.

У травні — серпні 1920 року — член революційного військового трибуналу Заволзького військового округу.

У серпні 1920 — січні 1921 року — голова революційного військового трибуналу Уральського укріпленого району.

У січні — березні 1921 року — член колегії революційного військового трибуналу Московського військового округу. У березні — червні 1921 року — голова Московського відділу революційного військового трибуналу Московського військового округу. 12 червня — вересень 1921 року — голова революційного військового трибуналу Московського військового округу.

У вересні 1921 — 1922 року — в Царицинському губернському революційному трибуналі.

У 1922—1923 роках — у виконавчому комітеті Царицинської губернської ради.

З лютого 1923 по 1924 рік — заступник голови Царицинського губернського суду.

У 1924 — вересні 1925 року — голова Вологодського губернського суду.

У жовтні 1925 — березні 1926 року — завідувач адміністративно-господарського відділу і помічник керуючого справами РНК Української СРР.

У квітні 1926 — січні 1927 року — голова виконавчого комітету Коростенської окружної ради.

У лютому — грудні 1927 року — заступник голови виконавчого комітету Коростенської окружної ради.

У 1928 році — голова виконавчого комітету Волинської окружної ради в Житомирі.

У жовтні 1929 — травні 1934 року — старший помічник військового прокурора Окремої Червонопрапорної Далекосхідної армії; помічник командира корпусу Окремої Червонопрапорної Далекосхідної армії.

У травні 1934 — травні 1936 року — керуючий справами, старший інспектор Головного управління цивільного повітряного флоту при РНК СРСР.

З травня 1936 року — начальник II-го відділення Аерографічного інституту.

До серпня 1937 року — заступник директора заводу «Акрихин» міста Ногінська Московської області.

14 серпня 1937 року заарештований органами НКВС. Засуджений Воєнною колегією Верховного суду СРСР 8 лютого 1938 до страти, розстріляний того ж дня. Похований на полігоні «Комунарка» біля Москви.

28 грудня 1966 року посмертно реабілітований.

Примітки

    Джерела

    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.