Катеринославська губернія

Катериносла́вська губе́рнія — історична адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії, УНР, Української держави та Української СРР.

Катеринославська губернія

Герб
Центр Катеринослав
Утворено 1802
Площа 5 635 737 (1897)
Населення 2 113 674 осіб (1897)
Густота 34.3 осіб / км²

Історія

Після ліквідації Новоросійської губернії 8 жовтня 1802 року була утворена Катеринославська губернія в складі Бахмутського, Катеринославського, Маріупольського, Новомосковського, Павлоградського повітів, а також РостовськогоНахічеванським вірменським округом) і Таганрізького градоначальництв.

У 1805 році в складі губернії були утворені Олександрівський, Верхньодніпровський і Слов'яносербський повіти.

1897 року Ростовське й Таганрізьке градоначальства відійшли до Області війська Донського.

Герб

Герб Катеринославської губернії затверджений 5 липня 1878. Опис герба: «У лазуревом щиті золоте вензелове зображення імені Імператриці Катерини II між такими ж цифрами 1787, оточене дев'ятьма золотими шестипроменевими зірками. Щит увінчаний імператорською короною й оточений золотими дубовим листям, з'єднаними Андріївською стрічкою».

Адміністративний склад

Катеринославська губернія в Російській імперії

Карта Катеринославської губернії (1821)

У 1802 році Катеринославська губернія складалася з Бахмутського, Катеринославського, Маріупольського, Новомосковського, Павлоградського повітів, а також Ростовського (з Нахічеванським вірменським округом) і Таганрізького градоначальництв. У 1887 році від Катеринославської губернії відокремлені Ростовський повіт і Таганрізьке градоначальництво, які відійшли до Області війська Донського.

У 1805 році в складі Катеринославської губернії були утворені Олександрівський, Верхньодніпровський і Слов'яносербський повіти.

1859 року від Тагарізького міського начальства відділені Маріупольський грецький (керується Маріупольським грецьким судом) й Нахичеванський вірменський (керується Нахичеванським вірменським магістратом) округи.

Склад населення в 1859

Катеринославська губернія, адміністративний поділ на 1859

На 1859 населення губернії склало 1 057 958 осіб (531 531 чоловіків і 526 427 жінок), що мешкали у 2454 населених місцевостях у 152 090 подвір'ях.

Національний склад:

  • Малороси (українці). Чисельність складає понад 80 % населення губернії. Найбільший відсоток українців був у західних повітах (Верхньодніпровський, Катеринославський й Новомосковський повіти), де були паланки Запорозької Січі, де з неукраїнського населення були тільки євреї по містах та невелика чисельність росіян. Масового українці заселили край губернії у 17 сторіччі.
  • Великороси (росіяни). Чисельність до 80 тисяч осіб (7,5 % населення губернії). У містах до росіян відносить більша частина купців.
    • Росіяни у Катеринославському повіті живуть у
      • майже повністю російських поселеннях (Растання (Бажанове), Олександрівка (Яковлеве, Красна Долина), Мишина, хутір Петрівка, Олексіївка (Савицького), Струківка (Ольцова)),
      • змішані з іншими народами (Микільське-на-Дніпрі, Новопокровське, Шумаківка, Якимівка, Лошкарівка, Невчая (Сергіївка), Михайлівка (Мавросіївка), Арбузівка, Вище-Тарасівка).
    • Росіяни у Олександрівському повіті живуть як у майже повністю російських поселеннях (панська Михайлівка, державний хутір Любицький, панське село Хвалибогівка, хутір Касьянів, панське село Богодарівка), так і у змішаних з іншими народами (Круте, Гайчул, Темрюк).

Основні державні та
адміністративно-територіальні
формування на території Дніпропетровщини
Кодацька паланка
Катеринославське намісництво
Катеринославський повіт
Новоросійська губернія
Катеринославська губернія
Січове земство
Катеринославський район
Дніпропетровська (Катеринославська) округа
Генеральна округа Дніпропетровськ
Дніпропетровська область
Дніпропетровська область
    • Росіян у Бахмутському повіті до 20 тисяч живуть як у майже повністю російських поселеннях (Віролюбівка, Миколаївка, Олександрівське, 874, 907, 910—912, 946—948, 953, 956, 959, 962, 968—969, 981, 984, 986, 987, 1004, 1009, 1037, 1042, 1052, 1067), так і у змішаних з іншими народами(№ 710—711, 895, 908, 921, 952, 954, 997, 1001—1002, 1045, 1050).
    • Росіяни у Новомосковському повіті живуть як у майже повністю російських поселеннях (№ 1693, 1705), так і у змішаних з іншими народами (№ 1656, 1698, 1709).
    • Росіян у Павлоградському повіті до 17 тисяч, живуть як у майже повністю російських поселеннях (Миколаївка, Хороше (Писемське), Добринька (Іродове), Олександропіль (Мала Дача), хутір Шатохинський, Тернівка, Богданівка, Надежине (Теленневе)), так і у змішаних з іншими народами (Дмитрівка, Катеринівка, Петрівське, Новопавлівка, Миколаївка (Рудове), хутір Букріївський, Олксандропіль, Варварівка, Троїцьке, Самойлівка).
    • Росіяни у Ростовському повіті живуть як у майже повністю російських поселеннях(№ 2120—2122, 2138—2140), так і у змішаних з іншими народами(№ 2109, 2111, 2113, 2124, 2142, 2143).
    • Росіян у Слов'яносербському повіті до 23 тисяч, живуть як у майже повністю російських поселеннях(№ 2203, 2261—2262, 2272, 2295, 2300, 2314, 2353), так і у змішаних з іншими народами(№ 2247, 2302, 2304, 2343).
  • Білоруси. Чисельність до 1500 осіб (0,14 % населення губернії). Мешкають у Сурсько-Литовському, а також у деяких поселеннях Олександрівського повіту.
  • Поляки. Чисельність до 1500 осіб (0,14 % населення губернії). Живить поряд з білорусами у їх поселеннях у Олександрівському повіті. Поляки — однодворці, що вийшли з Кам'янець-Подільської губернії.
  • Серби. На 1859 рік суцільно злилися з українцями, прийняли українську мову та звичаї. Сліди їх у Слов'яносербському повіті (Черкаське — 11-а рота, Кримське — 6-а рота), у Бахмутському повіті (Луганське — 15-а рота, Троїцьке — 14-а рота та інші).
  • Молдавани й Волохи. Чисельність до 12 тисяч осіб (1,1 % населення губернії). у тому числі: 8750 у Бахмутському, 2500 — у Слов'яносербському, 667 — у Катеринославському повітах.
  • Німці. Чисельність до 23 тисяч (2,2 % населення губернії). Зразковий порядок у поселеннях й домівках, відмінні сади, оброблені лани менонітів й майже відсутність неврожаїв у менонітів складають різку протилежність до господарства інших навколишніх народів. Як зазначено у статистичному описі 1863 року у неврожайні роки меноніти забезпечували харчами інші народи, включно з німцями лютеранами й католиками.
  • Євреї до 23 тисяч осіб (2,2 % населення губернії), у тому числі понад 6000 євреїв-колонистів по селах (Межиріч, Новозлатопіль, Веселе, Красносілка, Трудолюбівка, Нечаївка, Графське, Зелене Поле, Надійне, Солодководне). У всіх містах та містечках губернії. Євреї-селяни у 3-му стані Олександрівського повіту біля німецьких колоній.
  • Греки. Греки селяни у своїх поселеннях у Маріупольському повіті. Велика частина населення Таганрогу та Маріуполя складають греки торговці та ремісники.
  • Вірмени; до 20 тисяч осіб (1,9 % населення губернії). Переважно купці та міщани, що мешкають у Нахічевані й навколишніх поселеннях[1]
Населення найбільшіх міст губернії станом на 1859 рік[1]
МістоЧисло будівельЧисло мешканців
Катеринослав&&&&&&&&&&&01761.&&&&001761&&&&&&&&&&016929.&&&&0016 929
Таганрог&&&&&&&&&&&02032.&&&&002032&&&&&&&&&&021099.&&&&0021 099
Ростов-на-Дону&&&&&&&&&&&02839.&&&&002839&&&&&&&&&&018530.&&&&0018 530
Нахічевань-на-Дону&&&&&&&&&&&02160.&&&&002160&&&&&&&&&&015658.&&&&0015 658
Новомосковськ&&&&&&&&&&&01582.&&&&001582&&&&&&&&&&010317.&&&&0010 317
Бахмут&&&&&&&&&&&01940.&&&&001940&&&&&&&&&&&09514.&&&&009514
Павлоград&&&&&&&&&&&01122.&&&&001122&&&&&&&&&&&07934.&&&&007934
Маріуполь&&&&&&&&&&&&0850.&&&&00850&&&&&&&&&&&05258.&&&&005258
Слов'яносербськ&&&&&&&&&&&&0414.&&&&00414&&&&&&&&&&&03228.&&&&003228
Олександрівськ&&&&&&&&&&&&0428.&&&&00428&&&&&&&&&&&03108.&&&&003108
Верхньодніпровськ&&&&&&&&&&&&0418.&&&&00418&&&&&&&&&&&02274.&&&&002274
Населення адміністративних одиниць губернії станом на 1859 рік[1]
Адміністративна одиницяПодвір'ївМешканців
Катеринославський повіт&&&&&&&&&&013991.&&&&0013 991&&&&&&&&&&096337.&&&&0096 337
Олександрівський повіт&&&&&&&&&&024900.&&&&0024 900&&&&&&&&&0171266.&&&&00171 266
Бахмутський повіт&&&&&&&&&&017458.&&&&0017 458&&&&&&&&&0124040.&&&&00124 040
Верхньодніпровський повіт&&&&&&&&&&014239.&&&&0014 239&&&&&&&&&&096494.&&&&0096 494
Новомосковський повіт&&&&&&&&&&017239.&&&&0017 239&&&&&&&&&0121987.&&&&00121 987
Павлоградський повіт&&&&&&&&&&016341.&&&&0016 341&&&&&&&&&0115275.&&&&00115 275
Ростовський повіт&&&&&&&&&&&09656.&&&&009656&&&&&&&&&&016643.&&&&0016 643
Слов'яносербський повіт&&&&&&&&&&011615.&&&&0011 615&&&&&&&&&&083777.&&&&0083 777
Озівське козацьке військо&&&&&&&&&&&01771.&&&&001771&&&&&&&&&&010477.&&&&0010 477
Маріупольська грецька округа&&&&&&&&&&&05996.&&&&005996&&&&&&&&&&038350.&&&&0038 350
Нахічеванська вірменська округа&&&&&&&&&&&01064.&&&&001064&&&&&&&&&&&07532.&&&&007532
Таганрізьке градоначальництво&&&&&&&&&&&02174.&&&&002174&&&&&&&&&&016924.&&&&0016 924

Катеринославщина в 1917—1920 роках

Після Лютневої революції 1917 року в Російській імперії царська влада була повалена. Тимчасовий уряд Російської республіки призначив губернським комісаром Катеринославщини Костянтина Гесберга. За свідченням Ісаака Мазепи національна самосвідомість українців губернії була дуже низькою, українські партії не мали тут впливу. Зате активно діяли загальноросійські партії — від кадетів до більшовиків. Катеринославська губернія була приєднана 3-м Універсалом УЦР до УНР. Але вже 28 грудня 1917 (10 січня 1918) року Катеринослав було захоплене військами Радянської Росії за допомогою місцевих більшовиків.

3-4 квітня 1918 Катеринослав звільнено від більшовиків об'єданими військами УНР і Австро-Угорщини.

За законом про адміністративно-територіальний поділ України від 2-4 березня 1918 Катеринославська губернія скасовувалася:

Але цей закон так і не став чинним; З 3 квітня до початку травня тимчасовим губернатором (губернським комісаром) УНР в Катеринославській губернії був Ісаак Мазепа, у майбутньому — прем'єр-міністр УНР;

Адміністративно-територіальний устрій Української Держави
   Катеринославська губернія

Після державного перевороту 29-30 квітня 1918, здійсненого генералом Павлом Скоропадським новим губернатором (губернським старостою) був призначений Іван Черніков. Губернія мала бути складеною з 9 повітів: до вже існуючих 8 повітів планувалося долучити Таганрізьким цивільний округ з Області Війська Донського.

Губернський центр зберігався у Катеринославі. Восени 1918 року в південно-східних повітах губернії виник анархістський повстанський рух під проводом Нестора Махна. Після повалення Директорією УНР влади гетьмана губернським комісаром став Юрій Магалевський (листопада 1918 — лютого 1919). Але розпочалась друга війна РСФРР проти УНР і 26 січня 1919 року Катеринослав вдруге було захоплене російськими більшовиками, чому сприяв тоді і Нестор Махно.

Водночас наприкінці 1918 року південні і східні райони губернії почали захоплювати війська білих росіян Донська армія і Добровольча армія, які на початку 1919 року об'єднались під керівництвом Антона Денікіна в Збройні сили Півдня Росії. Махно згідно своїх анархістських переконань боровся проти діючих влад — незалежної України (УНР і УД), військ Австро-Угорщини і Німеччини, білих росіян, але симпатизував спочатку російським більшовикам. Саме з допомогою Махна Радянська Росія взяла під свою владу східну частину Катеринославської губернії. Протягом всієї першої половини 1919 року в східних повітах Катеринославщини тривали важкі бої військ РСФРР, у складі яких була і дивізія Махна, з російськими білогвардійцями. Врешті денікінці змогли у травні-червні 1919 року перейти в наступ. Цьому сприяла політика російських більшовиків, які своєю насильницькою продрозверткою і жорстокими репресіями проти багатьох категорій населення підірвали до себе довіру. 30 червня кубанська дивізія Шкуро відібрала у більшовиків Катеринослав.

Більшовики на чолі з Леніном і Троцьким вирішили перекласти всю вину за свої невдачі на Махна і оголосили його поза законом. Це викликало лють у Махна і з того часу він почав воювати і проти російських більшовиків. У липні-серпні 1919 року вся територія губернії опинилась під контролем білих росіян. Денікін призначив сюди свого губернатора, прізвище котрого було С. С. Щетінін. Але в жовтні сюди з Херсонщини прорвалась Повстанська армія Махна і взяла під свій контроль більшу частину губернії в тому числі 28 жовтня Катеринослав. Денікін був змушений кинути частину військ проти Махна. Врешті-решт російські білогвардійці Денікіна зазнали повної поразки від РСФРР через повну зневагу до всіх неросійських народів, селянства, яких вони відкинули як своїх потенційних союзників.

У грудні 1919 — січні 1920 Радянська Росія витіснила з Катеринославщини і денікінців і махновців. Махно продовжив війну тепер вже проти комуністів. Губернія стала частиною УРСР (з 1922 року — увійшла до складу СРСР). Лише влітку — восени 1920 року білоросійським військам генерала Врангеля вдавалося захоплювати деякі південні райони губернії — 15-28 вересня білогвардійці зайняли Олександрівськ, Гуляйполе, Синельникове, Маріуполь, Волноваху, 6 жовтня Нікополь та інші населені пункти. Проте вже за кілька тижнів війська Врангеля були повністю розбиті РСЧА. У 1921 році більшовики розбили і армію Махна.

За УСРР у 1918—1925 роках

Карта Катеринославської губернії, адміністративний поділ від 12 квітня 1923 року

1919 року до Катеринославської губернії долучені землі з Херсонської губернії для створеного Криворізького повіту.

1920 року за радянської влади частина земель Катеринославської губернії на півдні і сході передано до складу новостворених Олександрівської і Донецької губерній.

У 1922 році до Катеринославської губернії долучені Запорізька губернія (колишня Олександрівська губернія) і частина Кременчуцької губернії.

У 1923 році у Катеринославській губернії було скасовано повіти і створено 7 округ та 87 районів.

1 серпня 1925 року Катеринославська губернія була скасована.

Населення

Мовний склад населення повітів Катеринославської губернії за даними перепису 1897 року[2]:

Розподіл населення за мовою по повітах
ПовітНаселенняУкраїнськаРосійськаЄврейськаНімецькаГрецькаТатарськаБілоруськаПольськаРумунськаТурецька
Катеринославський повіт&&&&&&&&&0357207.&&&&00357 207&&&&&&&&&0198982.&&&&00198 982&&&&&&&&&&075190.&&&&0075 190&&&&&&&&&&046441.&&&&0046 441&&&&&&&&&&020609.&&&&0020 609&&&&&&&&&&&&0193.&&&&00193&&&&&&&&&&&&0868.&&&&00868&&&&&&&&&&&04033.&&&&004033&&&&&&&&&&&07933.&&&&007933&&&&&&&&&&&01771.&&&&001771&&&&&&&&&&&&0168.&&&&00168
Олександрівський повіт&&&&&&&&&0271678.&&&&00271 678&&&&&&&&&0224122.&&&&00224 122&&&&&&&&&&015445.&&&&0015 445&&&&&&&&&&013886.&&&&0013 886&&&&&&&&&&014014.&&&&0014 014&&&&&&&&&&&&&045.&&&&0045&&&&&&&&&&&&0128.&&&&00128&&&&&&&&&&&03353.&&&&003353&&&&&&&&&&&&0293.&&&&00293&&&&&&&&&&&&&&02.&&&&002&&&&&&&&&&&&&014.&&&&0014
Бахмутський повіт&&&&&&&&&0332478.&&&&00332 478&&&&&&&&&0193510.&&&&00193 510&&&&&&&&&0103702.&&&&00103 702&&&&&&&&&&&09457.&&&&009457&&&&&&&&&&012646.&&&&0012 646&&&&&&&&&&&&0142.&&&&00142&&&&&&&&&&&&0346.&&&&00346&&&&&&&&&&&02468.&&&&002468&&&&&&&&&&&02000.&&&&002000&&&&&&&&&&&06371.&&&&006371&&&&&&&&&&&&&020.&&&&0020
Верхньодніпровський повіт&&&&&&&&&0211674.&&&&00211 674&&&&&&&&&0191160.&&&&00191 160&&&&&&&&&&&09873.&&&&009873&&&&&&&&&&&05448.&&&&005448&&&&&&&&&&&04452.&&&&004452&&&&&&&&&&&&&&09.&&&&009&&&&&&&&&&&&&026.&&&&0026&&&&&&&&&&&&0236.&&&&00236&&&&&&&&&&&&0231.&&&&00231&&&&&&&&&&&&&068.&&&&0068&&&&&&&&&&&&&&08.&&&&008
Маріупольський повіт&&&&&&&&&0254056.&&&&00254 056&&&&&&&&&0117206.&&&&00117 206&&&&&&&&&&035691.&&&&0035 691&&&&&&&&&&010291.&&&&0010 291&&&&&&&&&&019104.&&&&0019 104&&&&&&&&&&048290.&&&&0048 290&&&&&&&&&&015472.&&&&0015 472[3]&&&&&&&&&&&01697.&&&&001697&&&&&&&&&&&&0528.&&&&00528&&&&&&&&&&&&&095.&&&&0095&&&&&&&&&&&05317.&&&&005317
Новомосковський повіт&&&&&&&&&0260368.&&&&00260 368&&&&&&&&&0242737.&&&&00242 737&&&&&&&&&&&09628.&&&&009628&&&&&&&&&&&03635.&&&&003635&&&&&&&&&&&03452.&&&&003452&&&&&&&&&&&&&&09.&&&&009&&&&&&&&&&&&&&07.&&&&007196316&&&&&&&&&&&&&&09.&&&&009
Павлоградський повіт&&&&&&&&&0251460.&&&&00251 460&&&&&&&&&0200434.&&&&00200 434&&&&&&&&&&036164.&&&&0036 164&&&&&&&&&&&07363.&&&&007363&&&&&&&&&&&05806.&&&&005806&&&&&&&&&&&&&038.&&&&0038&&&&&&&&&&&&0255.&&&&00255&&&&&&&&&&&&0505.&&&&00505&&&&&&&&&&&&0553.&&&&00553&&&&&&&&&&&&&029.&&&&0029&&&&&&&&&&&&&015.&&&&0015
Слов'яносербський повіт&&&&&&&&&0174753.&&&&00174 753&&&&&&&&&&088218.&&&&0088 218&&&&&&&&&&079281.&&&&0079 281&&&&&&&&&&&02631.&&&&002631&&&&&&&&&&&&0896.&&&&00896&&&&&&&&&&&&&014.&&&&0014&&&&&&&&&&&&0151.&&&&00151&&&&&&&&&&&01564.&&&&001564&&&&&&&&&&&&0511.&&&&00511&&&&&&&&&&&&0839.&&&&00839&&&&&&&&&&&&&&04.&&&&004
Загалом по губернії&&&&&&&&02113674.&&&&002 113 674&&&&&&&&01456369.&&&&001 456 369&&&&&&&&&0364974.&&&&00364 974&&&&&&&&&&099152.&&&&0099 152&&&&&&&&&&080979.&&&&0080 979&&&&&&&&&&048740.&&&&0048 740&&&&&&&&&&017253.&&&&0017 253&&&&&&&&&&014052.&&&&0014 052&&&&&&&&&&012365.&&&&0012 365&&&&&&&&&&&09175.&&&&009175&&&&&&&&&&&05555.&&&&005555
Розподіл населення за мовою по повітах (у відсотках)
ПовітНаселенняУкраїнськаРосійськаЄврейськаНімецькаГрецькаТатарськаБілоруськаПольськаРумунськаТурецька
Катеринославський повіт&&&&&&&&&0357207.&&&&00357 20755,7 %21,0 %13,0 %5,8 %0,1 %0,2 %1,1 %2,2 %0,5 %
Олександрівський повіт&&&&&&&&&0271678.&&&&00271 67882,5 %5,7 %5,1 %5,2 %1,2 %0,1 %
Бахмутський повіт&&&&&&&&&0332478.&&&&00332 47858,2 %31,2 %2,8 %3,8 %0,1 %0,7 %0,6 %1,9 %
Верхньодніпровський повіт&&&&&&&&&0211674.&&&&00211 67490,3 %4,7 %2,6 %2,1 %0,1 %0,1 %
Маріупольський повіт&&&&&&&&&0254056.&&&&00254 05646,1 %14,0 %4,1 %7,5 %19,0 %6,1 %0,7 %0,2 %2,1 %
Новомосковський повіт&&&&&&&&&0260368.&&&&00260 36893,2 %3,7 %1,4 %1,3 %0,1 %0,1 %
Павлоградський повіт&&&&&&&&&0251460.&&&&00251 46079,7 %14,4 %2,9 %2,3 %0,1 %0,2 %0,2 %
Слов'яносербський повіт&&&&&&&&&0174753.&&&&00174 75350,5 %45,4 %1,5 %0,5 %0,1 %0,9 %0,3 %0,5 %
Загалом по губернії&&&&&&&&02113674.&&&&002 113 67468,9 %17,3 %4,7 %3,8 %2,3 %0,8 %0,7 %0,6 %0,4 %0,3 %


Розподіл населення за мовою (у відсотках) у містах
МістоУкраїнськаРосійськаЇдишПольськаНімецькаІнша
Катеринослав15,8 %41,8 %35,4 %3,0 %1,3 %2,7 %
Олександрівськ43,0 %24,8 %27,8 %0,8 %2,0 %1,6 %
Бахмут61,8 %18,9 %16,7 %0,2 %0,6 %1,8 %
Верхньодніпровськ56,0 %11,0 %30,8 %0,5 %0,2 %1,5 %
Маріуполь10,0 %63,2 %15,1 %0,7 %0,8 %10,2 %
Новомосковськ77,3 %9,6 %11,1 %0,6 %0,2 %1,2 %
Павлоград33,4 %34,4 %27,6 %2,0 %0,5 %2,1 %
Слов'яносербськ43,0 %51,5 %4,6 %0,9 %
Луганськ19,1 %68,2 %7,1 %0,5 %0,5 %4,6 %
Загалом по губернії27,0 %40,7 %26,0 %1,8 %1,0 %3,5 %

Повіти губернії

Округи губернії (1923—1925 роки)

Очільники губернії

Будинок губернатора — резиденція Катеринославських губернаторів у 1887—1917 роках.

Губернатори

Очільники губернії за часів Російської імперії
Прізвище ім'я по-батьковіТитул, чин, військове званняЧас на посаді
Берг Петро Івановичдійсний статський радник1803 — 1809
Гладкий Кирило Семеновичдійсний статський радник1809 — 1817
Калагеоргій Іван Христофоровичдійсний статський радник1817 — 1820
Шеміот Вікентій Леонтійовичстатський радник1820 — 1823
Цалабан Трохим Матвійовичдійсний статський радник18231824
Свєчин Олексій Івановичстатський радник18241828
Донець-Захаржевський Дмитро Андрійовичстатський радник1.01.1828 — 10.08.1831
Пфейліцер-Франк Отто Германовичбарон, дійсний статський радник12.08.1831 — 4.06.1832
Лонгінов Никанор Михайловичдійсний статський радник4.06.1832 — 24.04.1836
Пеутлінг Андрій Олександровичдійсний статський радник11.12.1837 — 25.01.1847
Фабр Андрій Яковичдійсний статський радник, таємний радник25.01.1847 — 14.11.1857
Сіверс Олександр Карловичграф, у званні камер-юнкера, статський радник, дійсний статський радник15.11.1857 — 2.03.1862
Ізвольський Петро Олександровичдійсний статський радник16.03.1862 — 11.09.1863
Крігер Григорій ОлександровичСвита Його Величності, контр-адмірал16.09.1863 — 15.02.1865
Дунін-Барковський Василь Дмитровичдійсний статський радник, у званні камергера, виконувач обов'язків19.02.1865 — 16.10.1870
Дурново Іван Миколайовичдійсний статський радник16.10.1870 — 23.02.1882
Фон Розенберг Андрій Григоровичдійсний статський радник8.04.1882 — 7.10.1883
Долгоруков Василь Михайловичкнязь, камергер, дійсний статський радник7.10.1883 — 19.07.1884
Батюшков Дмитро Миколайовичтаємний радник19.07.1884 — 19.04.1890
Шліппе Володимир Карловичу званні камергера, дійсний статський радник19.04.1890 — 23.12.1893
Мартинов Дмитро Миколайовичдійсний статський радник23.12.1893 — 3.03.1897
Баторський Олександр Олександровичгенерал-майор15.03.1897 — 30.12.1897
Святополк-Мирський Петро Дмитровичкнязь, генерал-майор30.12.1897 — 13.04.1900
Келлер Федір Едуардовичграф, генерал-лейтенант13.04.1900 — 19.03.1904
Нейдгардт Олексій Борисовичстатський радник19.03.1904 — 06.01.1905
Олександровський Сергій Васильовичстатський радник06.01.1905 — 01.07.1906
Клінгенберг Микола Михайловичстатський радник01.07.1906 — 30.06.1909
Шидловський Костянтин Михайловичстатський радник30.06.1909 — 23.08.1910
Якунін Владислав Васильовичгофмейстер23.08.1910 — 08.03.1913
Колобов Володимир Арсенійовичстатський радник, дійсний статський радник22.04.1913 — 15.08.1916
Ченявський Андрій Гавриловичдійсний статський радник15.08.1916 — березень 1917

Очільники губернії в 1917—1925 роках

Очільники губернії в 1917—1925 роках
Прізвище ім'я по-батьковіПосадаЧас на посаді
Гесберг Костянтин Дмитровичгубернський комісар Тимчасового уряду Росіїберезень — липень 1917
Квірінг Еммануїл Йоновичголова губернського військово-революційного комітету26 жовтня 1917 — грудень 1917
Квірінг Еммануїл Йоновичголова губернського виконавчого комітетугрудень 1917 — лютий 1918
Татько Арсеній Петровичголова губернського виконавчого комітетулютий 1918 — квітень 1918
Мазепа Ісаак Прохоровичгубернський комісар УНРквітень 1918
Черніков Іван Івановичгубернський староста УДтравень — грудень 1918
Кондращенко[4]губернський комісар УНР8 грудня 1918 — лютий 1919
Магалевський Юрійгубернський комісар УНРгрудень 1918 — лютий 1919
Аверін Василь Кузьмовичголова губернського виконавчого комітетулютий 1919 — червень 1919
Грінбаум К.голова губернського виконавчого комітетучервень — липень 1919
Мінін Сергій Костянтиновичголова губернського революційного комітетусічень — квітень 1920
Квірінг Еммануїл Йоновичголова губернського революційного комітетуквітень — червень 1920
Бляхін Павло Андрійовичголова губернського виконавчого комітетусерпень — грудень 1920
Клименко Іван Євдокимовичголова губернського виконавчого комітетугрудень 1920 — грудень 1921
Власенко Степан Наумовичголова губернського виконавчого комітетугрудень 1921 — травень 1923
Кузнецов Яків Петровичголова губернського виконавчого комітету1923
Самохвалов Олександр Степановичголова губернського виконавчого комітету1923 — 1924
Гаврилов Іван Андрійовичвиконувач обов'язків, голова губернського виконавчого комітету з квітня 1924березень 1924 — серпень 1925
Бек Михайло Михайловичголова підпільного губернського комітету КП(б)Ужовтень 1918 — лютий 1919
Бек Михайло Михайловичголова губернського комітету КП(б)Улютий — червень 1919
Епштейн Яків Аркадійовичголова губернського комітету КП(б)Усічень — лютий 1920
Мінін Сергій Костянтиновичголова губернського комітету КП(б)Улютий — травень 1919
Квірінг Еммануїл Йоновичголова губернського комітету КП(б)Учервень — липень 1920
Кисельов Олександр Омеляновичголова губернського комітету КП(б)Улипень — листопад 1920
Квірінг Еммануїл Йоновичвідповідальний секретар губернського комітету КП(б)Улистопад — грудень 1920
Гілінський Абрам Лазаровичвідповідальний секретар губернського комітету КП(б)Угрудень 1920 — березень 1921
Луговий Олександр Васильовичвідповідальний секретар губернського комітету КП(б)Уберезень — липень 1921
Кисельов Олександр Омеляновичвідповідальний секретар губернського комітету КП(б)Улипень 1921
Симонов Тимофій Васильовичвідповідальний секретар губернського комітету КП(б)Улипень 1921—1923
Іванов Василь Івановичвідповідальний секретар губернського комітету КП(б)У1923 — січень 1925
Медведєв Олексій Васильовичвідповідальний секретар губернського комітету КП(б)Усічень — серпень 1925

Примітки

  1. Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел (По сведениям 1859 года). 42 выпуска - Санкт-Петербург.: издание Центрального статистического комитета Министерства внутренних дел, 1861-1885.
  2. Перепис 1897 року: Катеринославська губернія. Архів оригіналу за 10 січня 2014. Процитовано 7 травня 2013.
  3. тюркомовні греки — уруми
  4. Нова Рада, №238, 21.12.1918 Стр. 4

Джерела

Посилання

  • Катеринославська губернія // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
  • Мазепа І. П. Україна в огні і бурі революції 1917—1921. — Дніпропетровськ: Січ, 2001. — 415 с.
  •  Савченко В. А. Махно. — Харків: Фоліо, 2008. — 415 с.
  • Махно Нестор. Воспоминания. Книга 1, 2-3. Библиотека репринтных изданий. — Київ: Україна, 1991. — 216 с. + 186 с. (рос.)
  •  Верстюк В. Ф. Махновщина. — Київ: Наукова думка, 1991. — 368 с.
  • Архірейський Дмитро. Махновська веремія. — Київ: Темпора, 2015. — 294 с.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.