Тетрабіблос

Тетрабіблос (Τετράβιβλος «Чотири книги», також на грецькій відома як Апотелесматика (Ἀποτελεσματικά) «Ефекти», і на латинській мові як Quadripartitum «Чотири частини») — трактат з філософії і астрологічної практики, написаний у II столітті н.е. Александрійським вченим Клавдієм Птолемеєм (90-168 рр. н.е.).

Тетрабіблос
дав.-гр. Apotelesmatika
дав.-гр. Τετράβιβλος

Перша сторінка Тетрабіблос: латинська копія XV століття перекладу XII століття, автором якого був Платон із Тіволі; опублікована у Венеції Ерхардом Ратдолтом, 1484
Жанр есей
Автор Клавдій Птолемей
Мова грецька і давньогрецька мова
Опубліковано 1820, 1822 і 1701
 Цей твір у Вікісховищі

Трактат Птолемея Альмагест був авторитетним рукописом з астрономії більше ніж тисячу років, а Тетрабіблос, що є його додатковим томом, був настільки ж впливовим в астрології, він вивчав вплив астрономічних циклів на земні явища. Альмагест втратив свій астрономічний авторитет з прийняттям геліоцентричної моделі Сонячної системи, але незважаючи на це, Тетрабіблос досі[коли?] залишається важливою теоретичною роботою для астрології.

Крім зробленого вкладу в техніки астрологічної практики, філософський захист Птолемеєм цього предмету як природного, корисного вчення допоміг забезпечити теологічну толерантність до астрології в Західній Європі в часи середньовіччя. Завдяки цьому астрологічні вчення Птолемея стали частиною університетської програми в часи Ренесансу, що вплинуло на медичні дослідження і літературні твори.

Історичну важливість Тетрабіблос можна відзначити в багатьох коментарях щодо цього тексту стародавнього періоду, часів середньовіччя і епохи відродження. Її переписували, коментували, перефразовували, скорочували, і перекладали багатьма мовами.

Огляд і вплив
«Я знаю що я смертний, створіння одного дня; аде коли я досліджую витуваті шляхи зірок я перестаю торкатися ногами Землі: Я стою поруч самим Зевсом, випиваю Амбросію, страву богів.»

Птолемей, Антологія Палатина, 9.577.[1]

Птолемея називають "найвідомішим грецьким астрологом"[2] і "найбільшим авторитетом у про-астрології".[3] Зібрана в Олександрії в другому столітті, ця робота викликала багато коментарів про себе ще з початку своєї публікації.[2] В IX столітті її переклали арабською, і її описують як «найважливіше джерело середньовічної ісламської астрології».[4]

Із перекладом Тетрабіблос латинською у XII столітті, Альберт Великий і Тома Аквінський інтегрували «астрологію Птолемея» в середньовічну християнську доктрину.[5] Це богословське визнання дало можливість читати астрологію Птолемея в університетах, що часто були пов'язані з медичними науками. Це, в свою чергу, привернуло увагу до літературних творів, наприклад до творів Данте, що допомогли сформувати моральні, релігійні і космологічні парадигми в Західній Європі в епоху середньовіччя.[5]

Примітки
  1. Цитовано за Luck (2006) p.420.
  2. Tester (1987) p.57.
  3. Rutkin, H. Darrel, "The Use and Abuse of Ptolemy's Tetrabiblos in Renaissance and Early Modern Europe", in Jones (2010) p.135-147.
  4. Saliba (1997) p.67.
  5. Tarnas (1991) pp.193–194.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.