Тиміш Цецюра
Цюцюра (Цицюра, Цецюра, Цецура, Цацюра) Тиміш Ярмолович (*? — після 1669) — козацький діяч доби Руїни родом із Переяславщини, з 1658 Переяславський полковник. Наказний гетьман (московський) Лівобережжя.
Короткий життєпис
Особистий радник Б. Хмельницького. Спершу прихильник гетьмана Івана Виговського: допоміг йому в березні 1658 року розбити загін М. Пушкаря під Диканькою, в травні — перемогти під Полтавою. Пізніше брав участь в облогах Миргорода, Лохвиці, битві біля Лохвиці. 1659 року: за заслуги 1658 року отримав на сеймі РП шляхетські права; в лютому-березні допоміг розгромити загони Ромодановского і Трубецького, московське військо під Конотопом (у ПСБ висловлені сумніви в цьому).
Згодом підготував повстання проти Івана Виговського і вів промосковську політику, бажаючи здобути собі гетьманство. Акцію проти І. Виговського почав наприкінці серпня 1659 на Лівобережжі. Одним з першим очолив бунт після організації відкритої опозиції в Переяславі.
Ймовірно, був безпосереднім організатором вбивства Юрія Немирича, жорстокого — Данила Виговського. Своєю поведінкою Цюцюра допоміг Москві домогтися поступок гетьмана Юрія Хмельницького при укладанні Переяславських статей 1659. Від московитів отримав посаду наказного гетьмана, кілька десятків шкірок соболів, кількасот рублів. Хтось за нього підписав вибір Ю. Хмельницького гетьманом.
1660 року брав участь у поході московського воєводи Васілія Шеремєтьєва проти Польщі (як наказний гетьман, що керував лівобережними полками). Під час військової ради у Василькові зміг відстояти власну концепцію. В битві під Чудновом командував однією з 4-х дивізій (6 полків вершників загалом бл. 20000 козаків). На чолі передових загонів зазнав значних втрат під Любарем від татар.
Після поразки Шереметьєва під Чудновом, покинув його і з двома тисячами козаків приєднався до Юрія Хмельницького і поляків; потім був арештований за звинуваченням в поганій організації виходу з табору, вивезений до Кракова (1660 р.). На початку 1661 за сприяння двох гетьманів РП отримав «прощення провини» від короля.
Після звільнення повернувся до Переяслава. В листопаді 1661 брав участь у виправі Ю. Хмельницького на Лівобережжя. В Ірклієві несподівано був захоплений в полон вояками Ромодановского, звідки висланий до Москви, а 1667 — на Сибір до Томська. Були чутки про його жорстоку смерть в 1662 році. Був живим 1669 року, дальша інформація відсутня.[1]
Примітки
- Eugeniusz Latacz. Cieciura Tymofiej (†po 1669)… S. 41
Джерела та література
- Горобець В.М. Цицюра Тимофій // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 481. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Коваленко Сергій. Цюцюра Тимофій // Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах. Том 3. — Київ: Стікс, 2009.
- Петровський М. Укр. діячі XVII в.: Тиміш Цицюра, ЗІФВ УАН, кн. XXIV. — К. 1929.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Eugeniusz Latacz. Cieciura Tymofiej (†po 1669) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — t. IV, zeszyt 16. — S. 40-41. (пол.)
Посилання
- Цицюра (Цюцюра, Цецюра) Тимофій // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.300-302