Тину Ийм

Тину Ийм (рос. Тыну Освальдович Ыйм, ест. Tõnu Õim; 16 липня 1941(19410716), с. Раазіку, волость Раазіку, повіт Гар'юмаа) — радянський і естонський шахіст. Перший шахіст, який став дворазовим чемпіоном світу з кореспонденційних шахів (1977-1983 і 1994-1999). Крім двох чемпіонств, високі місця посідав на інших світових першостях: 6-те місце в циклі 1985-1990 і 5-те місце у 2001-2004 роках. Чемпіон Європи з кореспонденційних шахів у складі збірної СРСР (1973-1983). Майстер спорту СРСР (1966), майстер (1975) і гросмейстер ІКЧФ (1981).

Тину Ийм
Оригінал імені	ест. Tõnu Õim
Країна	СРСР,  Естонія
Народження	16 липня 1941(1941-07-16) (80 років) с. Раазіку, Гар'юмаа,  СРСР
Титул	гросмейстер ІКЧФ (1981); чемпіон світу з кореспонденційних шахів (1977-1983, 1994-1999)
Піковий рейтинг	2617 (рейтинг ІКЧФ, 2000 р.[1])

Перші тренери: Фелікс Віллард, а пізніше в Палаці піонерів Нимме — Юрій Рандвійр. Чемпіон республіки серед школярів 1959 року. Розпочинав з очної гри, після 1960-х зосередився на шахах за листуванням.

За опитуванням читачів часопису «Chess Mail» 2001 року Ийм визнаний найкращим заочним шахістом XX сторіччя[2]. Нагороджений Орденом Естонського Червоного Хреста IV класу (2001)[3].