Тихий Дон (фільм, 1958)

«Ти́хий Дон» (рос. «Тихий Дон») — російський радянський трисерійний кольоровий фільм-епопея у жанрі епічної драми, знятий режисером Сергієм Герасимовим за однойменним романом Михайла Шолохова на кіностудії імені Горького у 1957-1958 роках. Лідер прокату 1958 року у СРСР (1 місце, 47 млн глядачів).

Тихий Дон
рос. Тихий Дон
Жанр драма
Режисер Сергій Герасимов
Сценарист Сергій Герасимов
На основі роману Михайла Шолохова
У головних
ролях
Глєбов Петро Петрович і Бистрицька Еліна Авраамівна
Оператор Володимир Рапопорт
Композитор Юрій Левітін
Художник Борис Дуленков
Кінокомпанія Кіностудія імені Горького
Тривалість 350[1] хв. / 331[2] хв. (після реставрації)
Мова російська
Країна  СРСР
Рік 1958
Дата виходу 26 жовтня 1957 (1-2 серії), 30 квітня 1958 (3 серія)
IMDb ID 0051082

Історія створення

Ще у 1939 році режисер Сергій Герасимов звернувся до ДУФК с пропозицією екранізувати роман Михайла Шолохова «Тихий Дон», проте отримав відмову.

У 1956 році С. Герасимов вирішив, що час для зйомок фільму настав. Сценарій фільму одобрив сам автор роману.

Зйомки розпочались у 1956 році в павільйоні кіностудії імені Горького, а на початку жовтня того ж року знімальна група виїхала у експедицію на Дон. На хуторі Диченськ, де йшли зйомки першої екранізації роману 1930 року, збудували декорації, а у 3-х кілометрах від хутора «збудували» садибу Листницьких.

У вересні 1957 року розпочався монтаж стрічки, а у листопаді перші дві серії вийшли на екран. Третя, заключна, серія вийшла через пів-року, у 1958 році.

Фільм став лідером прокату 1958 року, зібравши 47 мільйонів глядачів[3].

Сюжет

Події фільму розгортаються на Дону, в станиці Вешенській напередодні Першої світової війни. Молодий козак Григорій Мелєхов закоханий у свою сусідку Аксинью Астахову. Оскільки Аксинья заміжня, їм доводиться приховувати свої стосунки. Проте незабаром про них знала вже вся станиця. Батько Григорія, Пантелій Прокопович Мелєхов, дізнавшись про стосунки сина з заміжньою жінкою, вирішує якнайшвидше одружити його.

На вимогу батьків Григорій одружується з багатою козачкою Наталією Коршуновою, молодшою сестрою свого найкращого товариша Дмитра Коршунока. Проте одруження не згасило кохання Григорія до Аксиньї й він розповідає про це своїй дружині. Почувши про таке, Мелєхов-старший виганяє сина з дому.

Залишивши родину, Григорій наймається робітником у садибу козацького генерала Миколи Листницького й забирає до себе Аксинью, яка не витримавши знущань чоловіка, також втікає з дому. Через деякий час у Григорія та Аксиньї народжується донька, але Григорія майже відразу забирають на військову службу.

З початком Першої світової війни козак Григорій Мелєхов потрапляє у саму гущавину подій. За два роки війни в армії наростало невдоволення, у солдатських окопах почали з'являтись листівки, що закликали солдатів кидати зброю й повертатись додому. Багато солдатів так і робили, проте козаки, віддані царю, воювали до кінця.

Після Жовтневого перевороту й захоплення влади більшовиками, вони підписали з німцями Берестейський мирний договір. Мільйони солдатів повернулись додому. Григорій, наслухавшись солодких промов і обіцянок більшовиків, перейшов на їхній бік, але дуже скоро розчарувався у своєму виборі. Разом зі своїм братом Петром Григорій очолює загони Білого руху. У братовбивчій війні Петро гине від руки свого кума, який воював за червоних.

Відступаючи під натиском Червоної армії, Григорій та інші козаки опиняються у Новоросійську, де намагаються потрапити на пароплав, що відходить до Туреччини. Натомість потрапляє у полон до червоних і переходить на їх бік. Проте зміцніла Радянська влада відмовляється від послуг колишнього класового ворога й відправляє його додому.

Повернувшись у станицю, Григорій розуміє, що він тут чужий, комісари не збирались пробачити його, над Григорієм нависла загроза арешту. Під прикриттям ночі Григорій з Аксинією тікають зі станиці, але натрапляють на озброєних станичників. Від випадкового пострілу гине Аксинья, а Григорій, вбитий горем, йде на чужину.

Проте незабаром туга за батьківщиною та дітьми змушує Григорія повернутися додому.

Актори і ролі

  • Петро Глєбов Григорій Мелєхов
  • Еліна Бистрицька Аксинья
  • Зинаїда Кирієнко Наталія Мелєхова
  • Людмила Хитяєва Дар'я, дружина Петра Мелєхова
  • Данило Ільченко Пантелій Прокопович Мелєхов
  • Анастасія Філіпова (Горіна) Іллівна, мати Мелєхова
  • Микола Смирнов Петро Мелєхов
  • Ігор Дмитрієв Євген Листницький, білогвардійський офіцер
  • Наталія Архангельська Дуняша Мелєхова
  • Олексій Благовестов Степан Астахов, чоловік Аксиньї
  • Вадим Захарченко Прохор Зиков
  • Геннадій Карякін Михайло Кошовий
  • Борис Новиков Митька Коршунов
  • Михайло Васильєв Христоня
  • Віктор Бубнов Яків Фомін
  • Михайло Глузський осавул Калмиков
  • Олександр Жуков Мирон Григорович Коршунов
  • Дмитро Капка дід Сашко
  • Олександр Карпов дід Гришака
  • Петро Любешкін Олексій Шаміль
  • Борис Муравйов Михайло Кривошликов
  • Микола Муравйов Подтьолков
  • Семен Свашенко Гаранджа
  • Олександр Титов Іван Котляров
  • Валентина Хмара Марічка Кошова
  • Петро Чернов хорунжий Ілля Бунчук
  • Олександр Шатов Микола Листницький, козацький генерал
  • Вілліан Шатуновський Осип Давидович Штокман
  • Сергій Юртайкін Валет
  • Ян Янакієв Черенцов

та інші.

Нагороди і відзнаки

У 1958 році на Міжнародному кінофестивалі у Карлових Варах фільм отримав «Кришталевий глобус».

Того ж року на Міжнародному огляді фестивальних фільмів у Мексиці стрічка отримала диплом за епічну високохудожню форму висвітлення народної трагедії, за чудовий артистичний ансамбль і високу якість кольору.

Перша премія й премія за режисуру на Всесоюзному кінофестивалі в Москві (1958).

Почесний диплом Гільдії режисерів США найкращому іноземному фільмові (1960).

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.