Тишовницький Омелян

Омелян Михайло Тишовницький (21 лютого 1899 — † 26 жовтня 1994) — український військовик, літератор. Четар артилерії УГА.

Омелян Тишовницький
четар
Загальна інформація
Народження 21 лютого 1899(1899-02-21)
с. Гута Боянівська[1], повіт Ниско
Смерть 26 жовтня 1994(1994-10-26) (95 років)
США
Поховання Лос-Анджелес
Військова служба
Приналежність  ЗУНР
Війни / битви Перша світова війна
Українсько-польська війна 1918—1919
Нагороди та відзнаки
Медаль за хоробрість (Австро-Угорщина)
Військовий Хрест Карла (Австро-Угорщина)

Біографія

Народився 21 лютого 1899 в с. Гута Боянівська, повіту Ниско. Батько Олександр і дід Гнат були родом з села Синевідсько Вижне, повіт Сколє. Мати Емілія з дому Дайнгоєр походила з родини німецьких колоністів.

Виховувався в с. Довголука, повіт Стрий. До гімназії ходив в Стрию, Львові і Відні. Старшинську школу артилерії закінчив в Братиславі в січні 1918 р.

Від січня до листопада 1918 р. перебував на фронті над Піявою в Італії в 24-му полку польової артилерії підхорунжим у Цісарському і Королівському 24-му Полку Польової Артилерії. За ці бої дістав ранг хорунжого, Бронзову Медаль Хоробрости, Військовий Хрест Карла і 2 тижні відпустки, яку перевів у мами в Довголуці коло Стрия.

Вернувшись з фронту, в листопаді 1918 р. зголосився до УГА. В її рядах почав як чотар 11-го гарматного полку при 11-їй Стрийській бригаді, перебув всю польсько-московську кампанію. Як старшина батареї брав участь в бою з червоними силами під Жмеринкою. За його спогадами, полк в тому часі підтримував наступ 3-ї Залізної Армії УНР під рукою полковника О. Удовиченка. В тому бою сміливо діяв командир батальйону Володимир Стафіняк. Коли українська піхота зупинилася на відкритому полі під шаленим артилерійським та вогнем червоної піхоти, ціла батарея 76-мм гармат на повному ходу стріляла з ходової позиції картачами і тим вирятувала безрадний стан піших вояків.

Після підступного роззброєння УГА поляками весною 1920 р. був інтернований в таборі в Тухолі, звідти втік в жовтні 1920 р. через Німеччину до Чехо-Словацької Республіки; тут в 1925 р. закінчив Високу Гірничу Академію в Пшібрамі.

Емігрував до США, жив у Лос-Анджелесі, Каліфорнія, де вийшла друком його книга спогадів «Мої пам'ятки: Фрагменти спогадів, статті, промови, листи, документи, світлини тощо».

Похований на католицькому кальварійському цвинтарі в Лос-Анджелесі.

Видані книги

Література
  • Українська Галицька Армія — У 40-річчя її участи у визвольних змаганнях, том III — Вінніпег. 1966. с. 222.

Примітки
  1. Bojanów z hutą // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 293. (пол.)
  2. Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.