Тухоля

Тухоля (пол. Tuchola, каш. Tëchòla, нім. Tuchel) — місто в північній Польщі, на границі Борів Тухольських. Адміністративний центр Тухольського повіту Куявсько-Поморського воєводства.

Тухоля
Tuchola
Герб Прапор
центр Тухолі
центр Тухолі
Основні дані
53°36′ пн. ш. 17°51′ сх. д.
Країна  Польща
Регіон Куявсько-Поморське воєводство
Площа 17,69 км²
Населення 14022 (2011)[1]
· густота 783 (2008[2]) осіб/км²
Міста-побратими Ольхінг
Телефонний код (48) 52
Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів CTU
GeoNames 3083043
Поштові індекси 89-500,89-501
Міська влада
Вебсайт tuchola.pl
Мапа
Тухоля
Тухоля (Польща)


 Тухоля у Вікісховищі

Польський військовий табір інтернованих

Старшини штабу ІІІ-го корпусу УГА в таборі військовополонених у м. Тухоля. Польща. 1920 р. 14 - генерал Мирон Тарнавський.
Спортивні вправи полонених вояків Української Галицької Армії у таборі в Тухолі. 1920 рік.

У 1920 у місті було створено польський військовий табір інтернованих для 700 старшин і 500 вояків ЧУГА, які перейшли навесні 1920 з Червоної Армії на польський бік для спільної боротьби з большевиками, але їх поляки підступно роззброїли. Влітку 1920 до Тухолі привезено генерала Мирона Тарнавського і старшин УГА, що їх поляки заарештували у Львові. Частина старшин утекла з табору до сусідньої Німеччини і перейшла до Української бригади в Німецькому Яблонному (Чехія), частину їх звільнено, але невелика кількість полонених вояків УГА продовжувала утримуватись таборі Тухоля до листопада 1922 р.

Унаслідок важких санітарних і побутових умов 1914—21 у таборі померли більше 17 тис. осіб. (здебільшого - полонені червоноармійці). На місці поховань зберігся військовий меморіал[3].

У таборі в Тухолі уторимували також окремих вояків УНР[4].

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 6765 1410 4704 651
Жінки 7257 1302 4420 1535
Разом 14022 2712 9124 2186

Література

  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
  • Karpus Z. Obóz jeńców Nr 7 w Tucholi (1914-1921) // Studia i materiały do historii wojskowości. – 1994. – Т.XXXVI. – S.139-141.
  • Вішка О.  Табір полонених вояків УГА в Тухолі // Сурмач. – Лондон, 1996. – Ч.1-4(126-130). – С.34-36.
  • Вішка О., Карпус З., Срібняк І. Останній шлях УГА: обставини перебування та культурно-просвітницька діяльність полонених старшин Української Галицької Армії в таборі Тухоля (Польща) у 1920-1922 рр. – Київ-Торунь, 1999. – 48 с.
  • Павленко М. Українські військовополонені й інтерновані у таборах Польщі, Чехословаччини та Румунії: ставлення влади і умови перебування (1919-1924). – К., 1999. – С.53-63.
  • Купцов А., Срібняк І. Освітянські гуртки полонених старшин УГА в Тухолі // Український історичний збірник. – К., 2002. – С.235-249.
  • Срібняк І., Купцов А. Табір полонених вояків УГА в Тухолі (1920-1923 рр.) // Пам’ять століть. – К., 2003. – № 2. – С.78-85.
  • Срібняк І. Архівні джерела з історії перебування полонених українців у таборі Тухоля (1920-1921 рр.) // Tuchola. Obóz jeńców і іnternowanych 1914-1923. – Tuchola, 2007. – Część III (Warunki życia jeńców і іnternowanych). – S.113-127.
  • Wiszka E. Żołnierze Ukraińskiej Halickiej Armii w Obozie Jeńców nr 7 w Tucholi (1920-1922) // Tuchola. Obóz jeńców і іnternowanych 1914-1923. – Tuchola, 2007. – Część III (Warunki życia jeńców і іnternowanych). – S.79-99.
  • Вішка О., Срібняк І. Знахідка у Варшавській бібліотеці: Список полонених старшин УГА в таборі Тухоля (1920–1922) // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Історія». – К., 2015. – Вип.4(127). – С.56-74.
  • Срібняк І. «Високе і земне»: приватне життя полонених старшин УГА в таборі Тухоля (Польща) у 1921 р. // Емінак: науковий щоквартальник. – Київ-Миколаїв, 2016. – № 3(15) (липень-вересень). – Т.1. – С.74-78.
  • Срібняк І. Полонені вояки УГА в таборі Тухоля (Польща) восени 1920 р.: морально-психологічний стан та умови перебування // Europa Orientalis. Studia z dziejów Europy Wschodniej і Państw Bałtyckich. – Toruń, 2016. – № 7. – S.31-44.http://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/20168
  • Срібняк І. Енциклопедія полону: українська Tuchola. – Київ-Париж: Міжнародний науково-освітній консорціум імені Люсьєна Февра, 2017. – Кн.1. – 156 с. http://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/19932%5Bнедоступне+посилання+з+липня+2019%5D
  • Науменко К. Тухоля // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 188. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.

Примітки

  1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. .
  3. Енциклопедія історії України
  4. Парнікоза, Іван. Тухоля. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська). Микола Жарких.
  5. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.