Тищик Євген Костянтинович

Народився в селянській родині. Українець. Закінчив неповну середню школу. Працював у Києві електромонтером. У 1939 році призваний до лав Червоної Армії і вступив до Київського танково-технічного училища.

У боях німецько-радянської війни з червня 1941 року. Член ВКП(б) з 1943 року. Воював у складі танкових підрозділів на Південно-Західному і 2-му Українському фронтах. Брав участь у Чернігівсько-Прип'ятській, Корсунь-Шевченківській та Умансько-Ботошанській операціях.

10 березня 1944 року командир роти 50-ї танкової бригади (3-й танковий корпус, 2-а танкова армія, 2-й Український фронт) старший лейтенант Тищик в числі перших увірвався в Умань і більше години до підходу підкріплення вів у місті бій з противником, знищивши чотири танка, чотири зенітних гармати і велику кількість гітлерівців. Загинув у цьому бою, врізавшись своїм танком у німецькі бензовози. Похований на площі в Умані.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 вересня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистським загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм старшому лейтенанту Євгену Костянтиновичу Тищику посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Нагороджений також орденами Леніна, Вітчизняної війни 2 ступеня, Червоної Зірки[1].

Навічно зарахований до списків Київського вищого танкового інженерного училища. На одній з його будівель йому встановлена меморіальна дошка[2]. Ім'я Є. К. Тищика носить загальноосвітня школа села Хижинцях та одна з центральних вулиць Умані.

• Боевые звёзды киевлян. — Київ: Политиздат Украины, 1983;
• Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Т.2. Москва., 1988;
• Они отстояли мир. Дніпропетровськ, 1985. стор. 306–307.