Томаш Каетан Венгерський

Томаш Каетан Венгерський (пол. Tomasz Kajetan Węgierski, 1756 — 11 квітня 1787) — поет, письменник, перекладач часів польського Просвітництва.

Томаш Каетан Венгерський
Народився 1756(1756)
Слівно
Помер 11 квітня 1787(1787-04-11)
Марсель
Країна  Річ Посполита
Національність поляк
Діяльність поет, перекладач
Alma mater Jesuit College, Warsawd
Знання мов польська[1]
Конфесія католицтво
Рід Q63531494?
Батько Томаш Венгерський
Мати Анеля Папроцька
Герб

Життєпис

Походив зі шляхетського роду Венгерських гербу Венява. Син Томаша Венгерського, помічника старости коритницького, та Анєлі Папроцької. Народився 1756 року в м. Слівно (Підляшшя). У 1764–1771 роках навчався в навчальному закладі ордену піарів «Collegium Nobilium» (м. Варшава). Після цього повернувся до рідного міста. Деякий час (1772–1774 роки) мешкав у Білостоку.

1774 року перебирається до Варшави, де отримує посаду в Департаменту юстиції при Постійній раді. Тоді ж починає друкувати свої статті у журналі «Приємні та корисні забави». 1777 року написав статтю проти одного з впливових чиновників після нападу на маєток батька. Через дії нападника втратив посаду й був засуджений до штрафу та кількаденного ув'язнення.

1779 року разом із своїм другом — ужендувським старостою, ротмістром[2] Каєтаном Потоцьким (пом. бл.1803), сином Евстахія Потоцького,[3] вирушив у мандрівку країнами Європи. Вони відвідали міста Фландрії, Німеччини, Італії. 1783 року перебирається до США, потім подорожував іспанськими колоніями у Центральній Америці, потім до о. Мартиніка. Наприкінці життя перебирається до Франції. Помер 1787 року в Марселі.

Творчість

У його поетичних творах помітні філософські роздуми, проявляються матеріалістичні погляди, протест проти лицемірства та релігійних догм, яким він протиставляє невгамовний епікуреїзм і гуманістичну ідею розкріпачення особистості («Беляни», «Про стіні Ла Гранд-Шартрез»).

У своїх ліричних одах, сатирах і байках Томаш Каетан наслідував принципам поетики класицизму. Цікавою є іроікомічна поема «Орган» (1777 рік), де поет висміював духівництво й сарматські звичаї. Тут відчувається вплив французів Буало та Вольтера.

У прозоровому трактаті «Думках про поезію» Венгерський виступив проти готових приписів та обмежувальних схем у створені віршованих творів.

Також був перекладачем поетичних листів Вольтера, «Перських листів» Ш. Монтеск'є, «Пігмаліона» Ж. Ж. Руссо, роману «Белізарія» Ж. Ф. Мармонтеля.

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Urzędów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 827. (пол.).— S. 827. (пол.)
  3. Potoccy (02) Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine. (пол.)

Джерела
  • Bibliografia Literatury Polskiej — Nowy Korbut. Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy, 1970, s. 397–406.
  • Szyikowski M., Tomasza Kajetana Węgierskiego «Organy», «Przewodnik naukowy i literacki», 1907, roez. 35.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.