Томків Василь Юрійович

Батько та його брат Микола ще юнаками залишилися сиротами, змушено подалися на заробітки: Микола до Німеччини, Юрій — за океан. Працював на будівництві залізниці, отримав важку травму обох ніг, під кінець 1921 року повернувся додому повернувся інвалідом. Перебуваючи вдома, вчив Василя, в тому числі англійську мову, так що син пішов відразу до другого класу школи.

З 1942 року в лавах ОУН; за дорученням зверхників організації зголошується до Української дивізії «Галичина».

Закінчує навчальний вишкіл, відбув інші спеціалізовані навчання, брав участь у боях — старший десятник і заступник командира чоти гранатометників.

По закінченні Другої світової війни перебував в таборі полонених у Беллярії, там редагував одне із перших таборових видань «Наша мета» — виходило накладом 5 примірників, які передавалися із сотні до сотні, з рук до рук.

З переїздом до Англії Томків працював вчителем англійської мови в таборах полонених.

Одружився з Марією Ковальчук, поселилися в Болтоні. Там стає головою відділу в Об'єднанні бувших вояків українців, згодом членом головної управи.

Із заснуванням Організації українських націоналістів за кордоном стає членом Крайової політичної ради у Великій Британії.

Є автором багатьох статей — друкувалися в різних часописах і журналах. Після здобуття Незалежності Україною з 1991 року стає постійним автором і дописувачем до всеукраїнських та регіональних видань — у Києві, Львові, Івано-Франківську, Тернополі, Підволочиську, Чорткові.

2001 року журналіст Маріан Шпікула відвідав помешкання Томківих у Болтоні та записав з ним інтерв'ю.

• Шпікула М. Томків Василь Юрійович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 460—461. — ISBN 978-966-528-279-2.
• З любов'ю до України
• До України з любов'ю