Томмазо Роккі

Розпочав займатись футболом в команді «Венеція» з рідного міста, з якою у 1994 році потрапив у прімаверу туринського «Ювентуса». Там Томмазо став молодіжним чемпіоном Італії та володарем молодіжного кубка країни, після чого перед сезоном 1995/96 був включений до заявки основної команди. У тому сезоні, який завершився для «Юве» здобуттям титулу переможця Ліги чемпіонів УЄФА, Роккі так і не провів за основну команду жодного матчу. Після цього клуб віддавав футболіста в оренду в нижчолігові італійські клуби «Про Патрія», «Фермана» та «Саронно».

Томмазо Роккі під час виступів за «Лаціо». 22 березня 2008 року.

Влітку клуб «Комо» з Серії С1 за 300 мільйонів лір (154 937 євро) викупив половину прав на гравця і Роккі став у спільній власності двох клубів. У червні 2000 року «Комо» повністю викупив контракт гравця за 900 мільйонів лір (464 811 євро)[1] і відразу ж продав половину прав клуб «Тревізо» з Серії В за 1,4 млрд лір (723 040 євро).

У 2001 році Роккі перейшов в «Емполі» і відіграв за неї три сезони, два з яких в Серії А.

Своєю грою за останню команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Лаціо», до складу якого приєднався в серпні 2004 року[2][3]. Відіграв за «біло-блакитних» наступні дев'ять сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Лаціо», був основним гравцем атакувальної ланки і капітаном команди, а також одним з головних бомбардирів, маючи середню результативність на рівні 0,34 голу за гру першості. В цілому він забив 105 голів в 293 матчах за «Лаціо» зайняв п'яте місце серед найкращих бомбардирів римлян усіх часів і восьме місце за кількістю зіграних матчів. За цей час додав до переліку своїх трофеїв титул володаря Кубка Італії та ставав володарем Суперкубка Італії, причому у суперкубковому двобої саме його другий гол допоміг «орлам» здолати чемпіона Італії «Інтернаціонале» (2:1).

4 січня 2013 року Роккі, після дев'яти років в «Лаціо», приєднався до «Інтернаціонале» за 300 000 євро[4]. Загалом до кінця року Томмазо зіграв 15 матчів і забив 3 голи, після чого контракт з ним не було продовжено[5] і Роккі тривалий час лишався без клубу.

В листопаді 2013 року Томмазо приєднався до клубу Серії В «Падова»[6], проте влітку наступного року команда через борги була розформована і припинила існування

Влітку 2014 року Томмазо Роккі перейшов до угорського «Галадаша», де провів наступний сезон, після чого перейшов до іншого угорського клубу — «Татабаньї», який очолив його співвітчизник Бруно Джордано. Відтоді встиг відіграти за клуб з Татабаньї 6 матчів в національному чемпіонаті.

1995 року дебютував у складі юнацької збірної Італії, взяв участь у 15 іграх на юнацькому рівні, відзначившись 7 забитими голами.

1998 року залучався до складу молодіжної збірної Італії. На молодіжному рівні зіграв в одному офіційному матчі, забив 1 гол.

16 серпня 2006 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Італії у товариському матчі проти збірної Хорватії (0:2). В кінці того ж року зіграв ще один товариський матч з турками (1:1), а наступного року — у матчі відбору до Євро-2008 проти Фарерських островів (2:1), проте на сам континентальний форум не поїхав. Всього провів у формі головної команди країни 3 матчі.

Влітку 2008 року захищав кольори олімпійської збірної Італії на Олімпійських іграх 2008 року у Пекіні, будучи єдиним «дорослим» гравцем команди, хоча за регламентом дозволялося мати таких аж три. На турнірі Роккі провів 2 матчі і забив гол у ворота Південної Кореї, проте у другій грі отримав перелом малогомілкової кістки і змушений був покинути турнір[7]. В заявці його замінив Антоніо Кандрева, з яким італійці і дійшли до півфіналу турніру.