Трансфазний каталіз

Трансфазний каталіз (рос. межфазный катализ, англ. phase-transfer catalysis) — явище пришвидшення реакцій між речовинами, що знаходяться в рiзних фазах (в системi взаємнонерозчинних рiдин, зокрема вода — органiчний розчинник, тверде тiло — рiдина) додаванням малих кількостей речовини (трансфазного каталізатора), яка екстрагує один з реактантів (звичайно аніон) через поверхню поділу в іншу фазу, де відбувається реакція.

Може бути нуклеофiльним (1) (трансфазнi каталiзатори — четвертиннi амонiєвi, фосфонiєвi та iн. онiєвi солi, поданди, крауни, криптанди) або електрофiльним (2) (ТФК — сульфонати п-C₁₆H₃₃–C₆H₄–SO₃Na, боранати Ar₄B^–M⁺). Роль ТФК полягає не тiльки в переносi реагентiв мiж фазами (анiонiв у нуклеофiльному каталiзi, катiонiв у електрофiльному), а й у тому, що пiдсилюється їх електрофiльнiсть або нуклеофiльнiсть при переходi в органiчну фазу, де вiдбувається реакцiя. Переносниками йонiв можуть бути й цвiтер-йоннi сполуки (пр., C₁₈H₃₇N⁺Me₂CH₂SO₂^–).

Міжфазні каталізатори особливо корисні в зеленій хімії — дозволяючи використання води, потреба в органічних розчинниках зменшується[1][2].