Транс (музика)

Зазвичай характеризується темпом між 130 і 150 bpm, наявністю повторюваних мелодійних виразів та музичною формою, яка наростає та спадає протягом музичного твору. Транс — це комбінація низки напрямків електронної музики: ембієнту, техно і хаузу. Іноді застосовується вокал. Транс отримав назву через повторювані з деякими трансформаціями пульсуючі мелодичні структури, які, очевидно, мають ввести слухача у стан трансу. Оскільки сучасний процес написання трансу часто пов'язаний з електронними пристроями звукозапису, його можна віднести до електронної музики.

Перші пісні в цьому стилі з'явились як похідні від acid, техно і рейву[7], хоча гіпнотичний транс-музики вже зустрічався і раніше в роботах Джорджо Мородера і Жана-Мішель Жарра ще наприкінці 1970-х років. Великий вплив на майбутню форму наклала пісня «The KLF — What Time Is Love», а також різновиди музики техно і хауз[8] і також поп-музики, чіл-ауту, хардкору, і навіть класичної музики.[9]

Одним з перших всесвітньо популярних трансових треків роботи були: вік групи Age of Love авторства Dance 2 Trance.[10] Цей трек послужив основою стилю для трансу. Згодом транс переживе бурхливий розвиток. Ранній транс справив значний вплив на acid, де панували Art of Trance, Emmanuel Top, Hardfloor та Union Jack.[11]

Звук нині відомого трансу сформовано значною мірою завдяки Полу ван Дайку (зокрема, його «For An Angel» з дебютного альбому) і Роберту Майлзу («Children» з дебютного альбому «Dreamland»). Обидві пісні вважаються одними з найкращих представників жанру, а «Children» посіли вершини багатьох хіт-парадах і навіть досі їх можна почути на радіо у вигляді реміксів або оригіналу. Багато з пізніших робіт наслідувати стиль треку, формуючи остаточну стилістику трансу.[11]

Транс увійшов в мейнстрім танцювальної музики наприкінці 1990-х.[7]

В 2010-х транс досі вважається одним з трьох найпопулярніших стилів електронної танцювальної музики поряд з хаузом і техно. На його основі створено і споріднені жанри: прогресив, goa і психоделік.[12] Від техно транс відрізняє активніше використання синтезаторів і більший акцент на мелодії.[13]

Транс — мелодійний і досить вільний стиль музики, на формування і розвиток якого справили найбільшого впливу такі напрямки музики, як індастріал (new wave), електронне техно-диско з Детройта та психоделічна музика сімдесятих.[14]

Через велике розмаїття напрямів, що виділилися з даного стилю, досить складно виділити точні ознаки жанру. Треки в стилі трансу часто відрізняються гіпнотичним впливом (звідси й назва «транс»), а також можуть виступати як гімн — мати урочистий мотив. Транс-композиції як правило складаються з короткої повторюваної мелодії, бас-лінії, простої ударної партії (бас-барабан звучить у кожну частку такту) і декількох партій, виконаних в одній з характерних технік: арпеджіо, транс-гейт (переривчасте звучання нот) і Chordes / Drops (одночасне натискання кількох клавіш в 1-4 октави).

Транс — це також субкультура, частина субкультури електронної танцювальної музики.