Хауз

DJ Blaq Dot за роботою у 2015 році

Swedish House Mafia на виступі з Benny Benassi

М.Джефферсон за роботою

Багато експертів клубної музики вважають, що найперший гауз-трек написав Джес Сандрес, і називалася ця композиція «On and on tracks». Його було записано в 1984 році в Чикаго, на дешевих драм-машинах виробництва фірми Roland. У тому ж місті опинився Френкі Наклх, ді-джей, що недавно переїхав з Нью-Йорка. У рідному місті він працював у клубі Continental Baths разом з Ларрі Леваном. У Чикаго Френкі відкрив клуб Warehouse. Там він виконував досить еклектичні сети, і багато відвідувачів цього місця називали цю музику warehouse music, що незабаром стала просто house music. Це була суміш соула, нью-йоркського диско та європейської електроніки. [2]

Бурхливому розвитку напрямку сприяла поява нових секвенсерів та синтезаторів, таких як Roland TR-909, TR-808 та TR-707, TR-727. До перших музикантів стилю гауз належать також Фарлей Джекмастер Фанк та Рон Гарді (клуб «Music Box»).

В той же час у Нью-Йорку в клубі Paradise Garage в цьому ж напрямі працював ді-джей Ларрі Леван (Larry Levan). Проте нью-йоркський гауз дещо відрізнявся від чиказького.

1986 року гауз потрапляє до Великої Британії. Невдовзі народжується нова течія — ейсід-гауз, яку розвивали Маршалл Джефферсон, Phuture, Spanky, Herbie, DJ Pierre та інші, широко застосовуючи синтезатор Roland TB-303. Основні лейбли, що популяризували гауз — Trax та DJ International.

Своєрідним гімном музики гауз стає композиція Джефферсона «Move your body». А першим офіційним хітом — «Love Can't Turn Around», записаний Фарлей Джекмастер Фанком як ремікс пісні Ісаака Гаєса, що у вересні 1986 посів 10 позицію. Іншим відгалуженням гаузу став герідж-гауз, засновником якої вважається Арманд ван Гелден. Назва стилю походить від клубу «Paradise Garage», де гауз був значно наближений до більш пізнього геріджу. Першим альбомом стилю герідж вважається альбом Тодда Террі «Touch Me Baby». Згодом гауз утворив велику кількість течій, серед яких можна згадати hard house, tech house, speed garage та інші.

Гауз-музика — швидка танцювальна музика (uptempo), що має порівняно вузький діапазон темпів, як правило між 118 та 135 bpm, з 1996 найчастіше — 127 bpm.

Найважливішим елементом гаузу є дуже сильний синтезований бас-барабан, що припадає на кожну долю такту у розмірі 4/4. Характерні також різноманітні зв'я́зки (kick fills) та збивки (dropouts aka breakdowns). До партії бас-барабану додаються хай-хети, що грають на слабку вісімку (eighth-note offbeats) (можливі також і ритмічні фігури шіснадцятками) та барабан і/або clap на кожні парні долі, утворюючи разом основу гаузу. Цей ритмічний малюнок походить від малюнку «four-on-the-floor», характерного для танцювальної музики 1960-х і особливо диско-музики 1970-х.

Техно і транс, два основних музичних напрямки, які розвивалися пліч-о-пліч з гаузом в середині 1980-х та початку 1990-х відповідно, мають аналогічну гаузу ритмоструктуру, однак, на відміну від останнього, уникають будь-якої спорідненості з «живою» музикою (live-music-influenced) та впливів негритянської або латинської музики, зосереджуючись на штучних, синтетичних звучаннях.

• House Radio Stations Архівовано 20 січня 2015 у Wayback Machine.
• Юрій Юцевич. Музика: словник-довідник. — Тернопіль, 2003. — 404 с. — ISBN 966-7924-10-6. (html-пошук по словнику, djvu)