Тренер року в СРСР
Тренер року в СРСР — нагорода, що присуджувалася найкращому наставнику чемпіонату СРСР з футболу у 1989—1991 роках. Організатором опитування був Комітет (із 1990-го — Державний) фізкультури та спорту України.
Опитування Держкомітету фізкультури та спорту України
1989
- 1. О. Романцев («Спартак»)
- 2. Є. Кучеревський («Дніпро»)
- 3. В. Лобановський («Динамо» К. + збірна СРСР)
1990
- 1. В. Лобановський («Динамо» К. + збірна СРСР)
- 2. А. Бишовець («Динамо» М. + збірна СРСР)
- 3. П. Садирін (ЦСКА М.)
1991
- 1. П. Садирін (ЦСКА М.)
- 2. А. Бишовець (збірна СРСР)
- 3. О. Романцев («Спартак»)
Історична довідка
Характерною особливістю радянської системи індивідуальних футбольних нагород є те, що виключною увагою були наділені гравці, натомість наставників відзначали набагато рідше. Якщо опитування, що визначали провідного футболісту СРСР, почали регулярно проводитися з 1964 року, а спорадично організовувалися починаючи з 1926-го, то тренерський аналог плебісциту виник лише незадовго до розпаду Союзу.
Тренер року в СНД
Тренер року в СНД — нагорода, що присуджувалася найкращому наставнику пострадянського простору у 1999—2000 роках київською радіостанцією «Ера». Голосування проводилося серед слухачів радіостанції.
1999
- 1. В. Лобановський («Динамо» К.)
- 2. Ю. Сьомін («Локомотив»)
- 3. О. Романцев («Спартак» + національна збірна Росії)
2000
- 1. В. Прокопенко («Шахтар»)
- 2. О. Романцев («Спартак» + національна збірна Росії)
- 3. В. Лобановський («Динамо» К. + національна збірна України)
Історична довідка
Референдум, за підсумком якого окреслювалися провідні футбольні наставники СНД, також виник порівняно пізно й проіснував недовго. Конкурс не користувався великою увагою, й опісля 2000 року не зафіксовано спроб відновити його чи заснувати подібний.
Див. також
Джерела
- Газета «Молодь України» за 2 квітня 2014 року, спецвпуск
- Газета «Український футбол» за 20 грудня 2016 року, № 89-90