Тритон окінавський

Загальна довжина досягає 12,7—18 см. Спостерігається статевий диморфізм: самиці більші за самців. У самиці довжина хвоста набагато більше довжини решти тіла, на відміну від самця, у яких довжина хвоста приблизно дорівнює довжині решти тіла. Також статевий диморфізм виявляється у збільшеній клоаці у самців, особливо під час шлюбного періоду.

За своєю будовою схожий на японського вогняночеревного тритона. відрізняється від останнього більшими розмірам, довшим й стрункішим хвостом.

Забарвлення спини і боків чорне або темно—коричневе. Черево має помаранчево-червоний колір, основи лап того ж самого кольору, а кінцівки схожі за забарвленням з боками та спиною.

Полюбляє рівнинні та гірські ліси, місцини біля водойм. Живиться різними комахами і їх личинками, дрібними ракоподібними, дощовими хробаками, равликами, слимаками.

Як захист від хижаків застосовує отруйні речовини, які виділяє шкіра цього тритона. При цьому скручується щось на кшталт кола.

Період розмноження триває з березня по липень, у деяких популяцій період може починатися вже в листопаді і триватиме до червня наступного року. Одночасно з початком сезону розмноження цей тритон переміщається до відповідних для розмноження водойм. Для цих цілей обирає стоячі або слабкопроточні водойми, ставки, рисові поля, болота або великі калюжі.

амиця за й раз відкладає до 200 яєць. Відкладені яйця часто поїдають інші тритони, змії, личинки бабок і личинки тритона Андерсона. Також часті випадки канібалізму. При недостатній кількості опадів і висиханні водойми або рисового поля популяції тритонів можуть загинути. Лише дуже мала частина личинок окінавського тритона після появи проходить стадію метаморфоза, що триває 3 місяці.

Тривалість життя — до 20 років.

Поширений на островах Окінава і Амамі (Японія).

• Goka, K., Yokoyama, J., Une, Y., Kuroki, T., Suzuki, K., Nakahara, M., Kobayashi, A., Inaba, S., Mizutani, T., and Hyatt, A. D. (2009). Amphibian chytridiomycosis in Japan: distribution, haplotypes, and possible route of entry into Japan. Molecular Ecology, 18, 4757—4774.