Тронадор

Тронадо́р (ісп. Cerro Tronador) — неактивний стратовулкан у Південних Андах, розташований на кордоні Аргентини й Чилі. Висота вулкана — 3478 метрів[к. 1], дата останнього виверження невідома. Перше сходження на головну вершину вулкана Тронадор здійснив німецький альпініст Герман Клауссен наодинці 29 січня 1934 року.

Тронадор
41°09′39″ пд. ш. 71°53′15″ зх. д.
Тип гора
Країна  Аргентина і  Чилі
Місце знаходження Барілоче
Гори Патагонські Анди і Анди
Висота 3491 м
Висота відносна 2642 м
Ідентифікатори і зовнішні посилання
GeoNames 3833600
peakbagger.com 8632
Global Volcanism Program 358011
Тронадор
 Тронадор у Вікісховищі

Походження назви

Вулкан Тронадор отримав назву від ісп. Tronador, що означає «Громовержець», або «Громоподібний». Льодовики і сераки на схилах вулкана тануть і обвалюються, створюючи характерний гуркіт, чутний здалеку[1].

Фізико-географічна характеристика
Вид на головний пік Тронадора

Вулкан Тронадор розташований в Андах у північній частині Патагонії на кордоні Аргентини, в провінції Ріо-Негро, і Чилі, область Лос-Лагос. Тронадор є найвищою точкою провінції Ріо-Негро і області Лос-Лагос[2]. На захід від Тронадора знаходиться озеро Тодос-лос-Сантос. Найближчим великим населеним пунктом до Тронадора є аргентинське місто Сан-Карлос-де-Барілоче, розташоване приблизно за 50 кілометрів на схід від вулкана[3]. Тронадор розташований на території найстарішого національного парку Аргентини Науель-Уапі і є його найвищою точкою[4].

Відносна висота Тронадора становить 2663 метра, батьківською вершиною відносно нього є вулкан Ланін висотою 3747 метрів над рівнем моря, розташований приблизно за 170 кілометрів на північ на кордоні Аргентини і Чилі[2][5]. Тронадор є четвертою за відносною висотою вершиною в патагонській частині Анд[6].

Вулканічна активність Тронадора почалася в епоху раннього плейстоцену, і тривала до його середини. Тронадор остаточно був сформований за 3 етапи ближче до закінчення своєї вулканічної активності. Єдина можлива пізніша вулканічна активність вулкана могла статися в голоцені на південно-південно-східному схилі вулкана в період близько 70 000 — 14 000 років тому, підсумком якої став конус Фонк, розташований на висоті 1843 м над рівнем моря, і лавові потоки на схилі. З геологічної точки зору, в даний момент Тронадор складається переважно з базальту та андезиту[3].

Верхня частина Тронадора покрита товстим льодовим покривом. З усіх боків Тронадора стікають льодовики. Чотири льодовика розташовані на території Аргентини (Ріо-Мансо, Кастаньо Оверо, Алерс і Фріас). Шість льодовиків стікають з чилійського боку вулкана. Протягом останніх 100 років льодовики Тронадора, як і основна маса південноамериканських льодовиків, внаслідок глобального потепління відступають і зменшуються[1][4][7].

Історія сходжень

Перше сходження на головну вершину вулкана Тронадор здійснив німецький альпініст Герман Клауссен наодинці 29 січня 1934 року з боку Аргентини. Через кілька днів, 4 лютого, доктор Ноймайер та Є. де ла Мот здійснили спробу сходження, але змушені були повернутися через сильний шторм. Цього ж дня, двоє італійців, Вальтер Дурандо і Серджіо Маттеода, вийшли на сходження на протилежному боці вершини, але пропали безвісти. 27 лютого кілька членів італійської експедиції в Анди, до складу якої входили Джусто Джервазутті, Конте Альдо Бонакосса і Луїджі Бінагі, повторили сходження маршрутом Вальтера і Серджіо, й успішно досягли чилійської вершини вулкана висотою близько 3350 метрів. На честь загиблого товариша, вони назвали вершину Маттеода[8]. Друге сходження на головну вершину Тронадора здійснив німецький альпініст Отто Мейлінг 1937 року[9].

Коментарі
  1. Дані щодо висоти наведено відповідно до даних Smithsonian Institution — Global Volcanism Program; інші джерела дають розкид висоти від 3470 м до 3554 м.

Примітки
  1. Jean M. Grove. Little Ice Ages. — London, New York : Routledge, 2013. — P. 332—334. — 432 p. — ISBN 1134701543.
  2. Cerro Tronador, Chile/Argentina (англ.). peakbagger.com. Процитовано 23 травня 2020.
  3. Global Volcanism Program — Tronador (англ.). Global Volcanism Program. Процитовано 23 травня 2020.
  4. Gustavo Villarosa, Valeria Outes, Mariano Masiokas, Ricardo Villalba, Sonia Rivas. El Monte Tronador. Historias de Fuego y Hielo // Sitios de Interés Geológico de la República Argentina. — 2008. — С. 627—641.
  5. Volcán Lanín, Chile/Argentina (англ.). peakbagger.com. Процитовано 23 травня 2020.
  6. Ultras of the Patagonian Andes (англ.). peakbagger.com. Процитовано 23 травня 2020.
  7. Pietro Buzzini, Rosa Margesin. Cold-adapted Yeasts: Biodiversity, Adaptation Strategies and Biotechnological Significance. — London, New York : Springer Science & Business Media, 2013. — P. 125. — 549 p. — ISBN 364239681X.
  8. South America, Andes, Tronador (англ.). The American Alpine Club. 1935. Процитовано 23 травня 2020.
  9. Jerónimo López, Federatión Castellana de Montañismo, Spain (1982). South America, Chile, Chilean-Argentinian Patagonia, El Tronador, Pico Internacional, Northeast Face (англ.). The American Alpine Club. Процитовано 23 травня 2020.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.