Плейстоцен
Плейстоце́н (від грец. πλεῖστος — «найбільш» і грец. καινός — «новий») — епоха четвертинного періоду (антропогену), що почалася 2,58 млн років тому і закінчилася 11 700 років тому[4].
| Система/ Період |
Відділ/ Епоха |
Ярус/ Вік |
Вік (млн років) | |
|---|---|---|---|---|
| Антропоген, Q | Голоцен, Q2 | Мегхалейський | 0 | 0,0042 |
| Нортгриппський | 0,0042 | 0,0082 | ||
| Гренландський | 0,0082 | 0,0117 | ||
| Плейстоцен, Q1 | Тарантський | 0,0117 | 0,126 | |
| Тібанський | 0,126 | 0,781 | ||
| Калабрійський | 0,781 | 1,80 | ||
| Гелазький | 1,80 | 2,58 | ||
| Неоген, N | Пліоцен, N2 | П'яченський | старіше | |
Примітки і коментарі Підрозділи четвертинної системи наведені згідно МКС, станом на 2018 рік[1]. Для голоценових віків і ярусів встановлено датування відносно 2000 року (тобто гренландій розпочався 11,7 тис. років тому, відраховуючи від останнього мілленіуму)[2][3]. Чибаній і Тарантій є неофіційними пропонованими назвами для ярусів середнього і верхнього плейстоцену, відповідно. У Європі та Північній Америці голоцен традиційно поділяється на Пребореальний, Бореальний, Атлантичний, Суббореальний і Субатлантичний періоди за схемою Блітта — Сернандера (англ. Blytt–Sernander). Існує багато локальних систем поділу верхнього плейстоцену. Головними елементами такої переодизації слугують стадії наступу льодовиків (гляціали, льодовикові періоди) та їхнього відступу (інтергляціали, межильодовиків'я). | ||||
Епосі плейстоцену передує епоха пліоцену, а за нею йде епоха голоцену. Кінець плейстоцену збігається з кінцем палеоліту в археології.
Плейстоцен поділяють на ранній плейстоцен, середній плейстоцен і пізній плейстоцен.
Плейстоцен характеризується загальним похолоданням клімату Землі і періодичним виникненням в середніх широтах великих вторинних зледенінь. Коливання клімату у плейстоцені створювалися коливаннями значень кліматоутворюючих чинників - у них проявлялися періоди, властиві коливанням інсоляції через астрономічні коливання елементів земної орбіти й нахилу екватору до екліптики.
Максимальна протяжність льодовиків в північній полярній області впродовж плейстоцену
Європа в часи останнього льодовикового максимуму, 20 000 років тому. Показано контури суходолу та льодовиків.
Регіональна стратиграфія
У Прикаспійській низовині виділяють бакінський ярус[5], який на початку XX століття називали гірканським та відносили до пліоцену[6].
Див. також
Примітки
- Chart/Time Scale : [англ.] : [арх. 22 червня 2019 року] // stratigraphy.org. — International Commission on Stratigraphy. — Дата звернення: 22 червня 2019 року.
- IUGS ratifies Holocene. Процитовано 18 серпня 2018.
- announcement ICS chart v2018/07. Процитовано 9 August 2018.
- International Chronostratigraphic Chart. International Commission on Stratigraphy. 2015-01. Архів оригіналу за 11 квітня 2015. Процитовано 11 квітня 2015.
- Агаларова, Дунья Алекпер кызы; Д. И. Джафаров; Д. М. Халилов (1 січня 1940). Справочник по микрофауне третичных отложений Апшеронского полуострова. Alexander Doweld. с. 39–. GGKEY:BB3CUX39TSA.(рос.)
- Гирканский ярус // Энциклопедический словарь Брокгауза и Эфрона(рос.)
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Природа і людина в плейстоцені України (Nature and man in the pleistocene of Ukraine). 2010
Посилання
- The SMU-in-Taos Research Publications digital collection of anthropological and archaeological monographs contains Late Pleistocene environments of the southern high plains.
- Pliocene-Pleistocene boundary at Vrica, Italy (Map)
- Валерий Юрковец. Климатические корреляции. — Климат, лёд, вода, ландшафты
| ← |
|
→ | |||||||