Трофименко Сергій Георгійович

Трохименко Сергій Георгійович (5 жовтня 1899, село Рьовни, Трубчевський повіт, Орловська губернія, Російська імперія — 16 жовтня 1953, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський воєначальник, генерал-полковник (1944), Герой Радянського Союзу (1944).

Сергій Георгійович Трофименко
Сергей Геориевич Трофименко
Народження 5 жовтня 1899
Орловська губернія, Російська імперія
Смерть 16 жовтня 1953
Москва
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна  СРСР
Приналежність  СРСР
Вид збройних сил піхота
Освіта Військова академія імені М. В. Фрунзе, Академія Генерального штабу
Роки служби 1918-1953
Партія КПРС
Звання  Генерал-полковник
Командування 53-тя армія (СРСР), Медвеж'єгорська оперативна група, 32-га армія (СРСР), 7-ма армія (СРСР), 27-ма армія (СРСР), Тбіліський військовий округ, Білоруський військовий округ, Північно-Кавказький військовий округ
Війни / битви Друга світова війна: Битва на Курській дузі, Корсунь-Шевченківська операція, Друга Яссько-Кишинівська операція, Будапештська операція, Віденська операція
Нагороди
Медаль «За взяття Будапешта»
Медаль «За взяття Відня»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
 Трофименко Сергій Георгійович у Вікісховищі

Біографія

Народився в сім'ї робітника-залізничника[1]. В юності працював слюсарем у паровозному депо, закінчив залізничну школу у Брянську[2]. Із 1918 року — у Червоній армії, учасник Громадянської війни в Росії. Із 1918 року був членом КПРС. Після війни — начальник кулеметної команди, потім комісар стрілецького полку, командиром батальйону.

У 1926 році закінчив курси «Постріл», а у 1932 році — Військову академію імені М. В. Фрунзе. У 1932-1935 роках — начальник штабу 61-ї стрілецької дивізії, у 1935-1937 роках — начальник оперативного відділу штабу Приволзького, а у 1937-1938 роках — Київського військових округів. У 1937 році закінчив Академію Генерального штабу.

Друга світова війна

Початок Другої світової війни зустрів на посаді начальника штабу 5-ї армії, на цій посаді брав участь у радянському вторгенні до Польщі у вересні 1939 року. Брав участь у радянсько-фінській війні як заступник начальника штабу 7-ї армії.

У серпні 1940 – січні 1941 року — начальник штабу Північно-Кавказького військового округу. Із січня 1941 року — командувач Середньоазійського військового округу.

Із початком німецько-радянської війни генерал-майор Трофименко продовжував командувати округом. У серпні 1941 року він очолив 53-тю армію, сформовану у Середньоазійському військовому окрузі.

У грудні 1941 року Трофименко замість генерала Аввакумова очолив війська Медвеж'єгорської оперативної групи Карельського фронту. Брав участь у боях з фінськими військами в Карелії. Протягом весни 1942 року — командувач 32-ї армії. Із 4 липня 1942 по 22 січня 1943 року — командувач 7-ї окремої армії. Із 22 січня 1943 року і до кінця війни — командувач 27-ї армії. Як командувач 27-ї армії генерал Трофименко відзначився під час Курської битви, форсування Дніпра, Корсунь-Шевченківської, Яссько-Кишинівської, Дебреценської, Будапештської, Віденської, Празької операцій. За вміле і успішне командування під час Яссько-Кишинівської операції 13 вересня 1944 року був удостоєний звання Героя Радянського Союзу[3].

Після війни

9 липня 1945 року генерал-полковник Трофименко очолив Тбіліський військовий округ. У 1946-1949 роках — командувач Білоруського військового округу, у 1949-1953 роках — командувач Північно-Кавказького військового округу. Помер і похований у Москві.

Військові звання
  • Полковник (1936)
  • Комбриг (1939)
  • Генерал-майор (1940)
  • Генерал-лейтенант (1942)
  • Генерал-полковник (1944)

Нагороди
  • Герой Радянського Союзу (13 вересня 1944)
  • Чотири ордени Леніна
  • Три ордени Червоного Прапора
  • Два ордени Суворова 1-го ступеня
  • Орден Кутузова 1-го ступеня
  • Орден Богдана Хмельницького 1-го ступеня
  • Медаль «XX років РСЧА»
  • Медаль «За перемогу над Німеччиною»
  • Медаль «За взяття Будапешта»
  • Медаль «За взяття Відня»
  • Медаль «30 років Радянської армії та флоту»

Примітки
  1. Трофименко Сергей Георгиевич. warheroes.ru. Процитовано 31 жовтня 2021.
  2. Трофименко Сергей Георгиевич. warheroes.ru. Процитовано 31 жовтня 2021.
  3. Трофименко Сергей Георгиевич : Министерство обороны Российской Федерации. encyclopedia.mil.ru. Процитовано 31 жовтня 2021.

Джерела
  • Трофименко Сергей Георгиевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — М.: Советская энциклопедия, 1969.
  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/. — 863 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-203-00536-2.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.