Троценко Віктор Карпович
Ві́ктор Ка́рпович Троце́нко (13 травня 1888 — 1978) — український архітектор.
| Віктор Карпович Троценко | |
|---|---|
| Народження | 13 травня 1888 |
| Смерть | 1978 |
| Країна |
 Російська імперія →  УРСР |
| Навчання | Харківська державна академія дизайну та мистецтв |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Харків |
| Містобудівні проєкти | Харків, Дніпропетровськ, Макіївка |
| Заклад | Харківська державна академія дизайну та мистецтв |
Біографія
Народився в селі Нижня Сироватка Сумської області, спеціальної освіти не здобув, з 1909 року працював техніком-креслярем при відомих архітекторах Харкова. Вивчав народну архітектуру Слобожанщини.
1914 року розробив проект вокзалу в Новомосковську, брав участь в конкурсі на пам'ятник Миколі Лисенку в Києві у 1913 році. В 1924 р. отримав звання архітектора у Харківському художньому інституті, де згодом почав викладати. Брав активу участь в забудові та реконструкції післяреволюційного Харкова. Був автором ідеї композиції колишньої площі ім. Дзержинського (переможець конкурсу). Проектував робітничі поселення для Харкова, Дніпропетровська, Макіївки, школи та лікарні на Донбасі та у Кривому Розі, будинки-комуни.
Працював переважно у галузі житлового будівництва з урахуванням особливостей народної архітектури: житлові будинки на Донбасі і Криворіжжі, павільйон «Україна» на першій Всеросійській Сільсько-Господарській виставці в Москві (1923); забудова робітничого селища Харківського паровозобудівного заводу (1924), у співавторстві з В. Пушкарьовим Червонозаводський театр у Харкові (1931—1938) та ін. Статті в журналі «Архітектура Радянської України»; спільно з С. Таранушенком кн. «Хата по Єлисаветинському провулку в Харкові» (1921), «Старі хати Харкова» (1922).
Брав участь у роботах з проектування Театру масового музичного дійства на вул. Сумській (не побудовано). Мав публікації у професійному друку з використання історичної спадщини. Основні його проекти в Харкові, що були втілені в життя:
- Робітниче поселення Харьківського тракторного заводу на Московському проспекті (збереглось частково, будинки-коттеджі, 1923—1924 гг.).
- Рабітниче поселення на вул. Плеханівській (збереглось частково, 1923 — 1924 гг.).
- Будинок-комуна на вул. Студентській (реконструйований).
- Житловий будинок на вул. Плеханівській, 39
- Житловий будинок на вул. Мироносицькій, 91
- Реконструкція міського будинку на пл. Тевелєва (нині пл. Конституції, будова Міської Ради).
- Реконструкція оперного театру на вул. Римарській, 21.
- Реконструкція Червонозаводського театру (Палац культури заводу ХЕМЗ) на Московскому пр., 94.
Роки війни архітектор перебув у Харкові. За це його у повоєнний час буде покарано ув'язненням та висилкою до Сибіру, де він також працює архітектором і цим врятується від загибелі.
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9.
- Офіційний сайт Нижньосироватської сільської ради[недоступне посилання з липня 2019]