Турецький потік

У 2015 році Туреччина купила у Росії близько 27 млрд м³ газу,[3] з якого приблизно половина транспортувалася через Блакитний потік, а половина через газотранспортну систему України. Введення лише однієї з ниток "Турецького потоку" дозволило припинити поставки газу в Туреччину через територію України, тоді як друга нитка забезпечила ресурс для живлення "Балканського потоку", що може узяти на себе поставки російського ресурсу до балканських країн. Таким чином, "Турецький потік" в комплексі зі спорудженням газопроводу Північний потік–2 має створити умови для досягнення офіційно оголошеної урядом РФ мети з повного припинення транзиту через територію України.[4][5]

Існують припущення, що "Турецький Потік" може додатково узяти на себе досягнення інших цілей проекту "Південний потік" із меншим обсягом інвестицій, якщо Газпрому вдалось би використовувати потужності Трансадріатичного газопроводу (за положеннями Третього енергопакету власники газопроводів не можуть претендувати більш ніж на 50 % їх пропускної здатності).[6]

Надходження ресурсу на вихідну точку "Турецького потоку" організували через трубопровід Писарівка – Анапа. Від останнього також живиться газопровід Краснодарський край – Крим, який дозволив подати ресурс для споруджених після анексії Крриму нових теплоелектростанцій та виконання програми газифікації приватного сектора.[7]

1 грудня 2014 року президент Росії В. Путін заявив на прес-конференції в Анкарі, що Росія відмовляється від будівництва «Південного потоку» через неконструктивну позицію Євросоюзу щодо цього газопроводу. Енергопотоки будуть перенацілені на інші регіони та проекти по зрідженому газу. "Ми вважаємо, що позиція Єврокомісії була неконструктивна. По суті… ми бачимо, що створюються перешкоди до його реалізації. Якщо Європа не хоче його реалізовувати, значить, тоді він не буде реалізований ", — заявив Путін. Відмова від будівництва «Південного потоку» обумовлена тим, що дозволу на будівництво не надала Болгарія.[8]. Глава «Газпрома» Олексій Міллер заявив 1 грудня, що проект газопроводу «Південний потік» закритий й повернення до цього проекту не буде[9].

27 січня 2015 року з підсумками зустрічі в Анкарі Олексія Міллера та міністра енергетики природних ресурсів Туреччині Танер Йилдиза визначено маршрут: "На зустрічі розглянуто Попередні Результати техніко-економічного розрахунку по новому газопроводу й ухвалено рішення про його маршрут. Потужність чотирьох ниток газопроводу мала становити 63 млрд м³ газу на рік. Газопровід мав пройти 660 км в старому коридорі «Південного потоку» і 250 км в новому коридорі в напрямку європейської частини Туреччини"[10].

7 лютого на зустрічі Міллера з Йилдиз узгоджений маршрут проходження «Турецького потоку» по території Турецької республіки. Міллер і Йилдиз зробили обліт запланованої суходільної частини траси газопроводу. Зокрема, були визначені[11]:

• Точка виходу трубопроводу на суходіл в районі населеного пункту Кіїкьой,
• Точка здачі газу для турецьких споживачів — Люлебургаз,
• Точка виходу на турецько-грецький кордон в місцевості Іпсала — довжина цієї ділянки газопроводу мала становити 180 км.

7 квітня в Будапешті глави МЗС Греції, Сербії, Македонії, Угорщини і Туреччини підписали декларацію про енергетичну співпрацю в створенні «економічно виправданого шляху диверсифікації маршрутів і джерел» для транспортування природного газу з Туреччини в країни Європи, таким чином підтвердивши бажання брати участь у проекті на базі маршруту, оприлюдненого Путіним в ході візиту в Угорщину в лютому[12].

Укладання газопроводу «Турецький потік» на мілководді повинно було початися в першій декаді червня 2015 року. «Турецький потік» протяжністю до 1100 км мав складатися з чотирьох ниток. «Газпром» має намір транспортувати по ньому газ в країни південно-східної Європи. Передбачалося, що на турецько-грецькому кордоні буде створено газовий хаб і країни Євросоюзу будуть самостійно будувати інфраструктуру для приймання палива на своїй території[13]. Але станом на жовтень 2015 роботи не було розпочато, через відсутність міжурядової угоди з Туреччиною, укладання якої стане можливим тільки після формування в Туреччині нового уряду.[14].

6 жовтня 2015 глава Газпрому Олексій Міллер заявив, що компанія не буде будувати заплановані 3-тю і 4-ту нитки «Турецького потоку». Поки в проекті тільки одна нитка, яка забезпечить поставку 16 млрд м³ на внутрішній ринок Туреччини[15].

У конфлікті навколо порушення турецького повітряного простору російськими бойовими літаками, які беруть участь у військовій операції в Сирії, Туреччина пригрозила Росії розривом газових контрактів[16].

8 жовтня 2015 року, під час державного візиту до Японії, президент Туреччині Р. Ердоган заявив, що «Туреччина є головним покупцем російського газу, але якщо буде треба, вона зможе отримувати його і з багатьох інших місць. Це стало б великою втратою для Росії»[16]

26 листопада 2015 було оголошено, що в зв'язку зі збиттям російського Су-24 в Туреччині Росія припиняє роботу над низкою проектів інвестиційних і торгових угод з Туреччиною, в тому числі з "Турецького потоку"[17]. 3 грудня міністр енергетики Росії Олександр Новак заявив, що проєкт "Турецький потік" призупинений.[18].

За оцінками голови правління "Нафтогазу" Коболєва, через введення в експлуатацію "Турецького потоку" обсяг транзиту газу через Україну у 2020 році скоротиться на 15 мільярдів кубометрів.[23]

• Блакитний потік
• Південний потік

• Газова голка кремлівського карлика: як відбувалася енергетична експансія Кремля в Європі
• Болгарія почала отримувати газ “Турецьким потоком” в обхід України. https://novynarnia.com/. Новинарня. 1 січня 2020. Процитовано 1 січня 2020.