Турецький потік

«Турецький потік» — міжнародний газопровід, що проходить по дну Чорного моря з Анапського району Росії до Туреччини. Є заміною скасованого проєкту «Південного потоку». Перше постачання газу до Болгарії відбулося 1 січня 2020 року[1], а офіційне введення системи в експлуатацію припало на 8 січня 2020-го[2].

Маршрут газопровода

Загальна характеристика

У 2015 році Туреччина купила у Росії близько 27 млрд м³ газу,[3] з якого приблизно половина транспортувалася через Блакитний потік, а половина через газотранспортну систему України. Введення лише однієї з ниток "Турецького потоку" дозволило припинити поставки газу в Туреччину через територію України, тоді як друга нитка забезпечила ресурс для живлення "Балканського потоку", що може узяти на себе поставки російського ресурсу до балканських країн. Таким чином, "Турецький потік" в комплексі зі спорудженням газопроводу Північний потік–2 має створити умови для досягнення офіційно оголошеної урядом РФ мети з повного припинення транзиту через територію України.[4][5]

Існують припущення, що "Турецький Потік" може додатково узяти на себе досягнення інших цілей проекту "Південний потік" із меншим обсягом інвестицій, якщо Газпрому вдалось би використовувати потужності Трансадріатичного газопроводу (за положеннями Третього енергопакету власники газопроводів не можуть претендувати більш ніж на 50 % їх пропускної здатності).[6]

Надходження ресурсу на вихідну точку "Турецького потоку" організували через трубопровід Писарівка – Анапа. Від останнього також живиться газопровід Краснодарський край – Крим, який дозволив подати ресурс для споруджених після анексії Крриму нових теплоелектростанцій та виконання програми газифікації приватного сектора.[7]

Історія

1 грудня 2014 року президент Росії В. Путін заявив на прес-конференції в Анкарі, що Росія відмовляється від будівництва «Південного потоку» через неконструктивну позицію Євросоюзу щодо цього газопроводу. Енергопотоки будуть перенацілені на інші регіони та проекти по зрідженому газу. "Ми вважаємо, що позиція Єврокомісії була неконструктивна. По суті… ми бачимо, що створюються перешкоди до його реалізації. Якщо Європа не хоче його реалізовувати, значить, тоді він не буде реалізований ", — заявив Путін. Відмова від будівництва «Південного потоку» обумовлена тим, що дозволу на будівництво не надала Болгарія.[8]. Глава «Газпрома» Олексій Міллер заявив 1 грудня, що проект газопроводу «Південний потік» закритий й повернення до цього проекту не буде[9].

27 січня 2015 року з підсумками зустрічі в Анкарі Олексія Міллера та міністра енергетики природних ресурсів Туреччині Танер Йилдиза визначено маршрут: "На зустрічі розглянуто Попередні Результати техніко-економічного розрахунку по новому газопроводу й ухвалено рішення про його маршрут. Потужність чотирьох ниток газопроводу мала становити 63 млрд м³ газу на рік. Газопровід мав пройти 660 км в старому коридорі «Південного потоку» і 250 км в новому коридорі в напрямку європейської частини Туреччини"[10].

7 лютого на зустрічі Міллера з Йилдиз узгоджений маршрут проходження «Турецького потоку» по території Турецької республіки. Міллер і Йилдиз зробили обліт запланованої суходільної частини траси газопроводу. Зокрема, були визначені[11]:

  • Точка виходу трубопроводу на суходіл в районі населеного пункту Кіїкьой,
  • Точка здачі газу для турецьких споживачів Люлебургаз,
  • Точка виходу на турецько-грецький кордон в місцевості Іпсала — довжина цієї ділянки газопроводу мала становити 180 км.

7 квітня в Будапешті глави МЗС Греції, Сербії, Македонії, Угорщини і Туреччини підписали декларацію про енергетичну співпрацю в створенні «економічно виправданого шляху диверсифікації маршрутів і джерел» для транспортування природного газу з Туреччини в країни Європи, таким чином підтвердивши бажання брати участь у проекті на базі маршруту, оприлюдненого Путіним в ході візиту в Угорщину в лютому[12].

Укладання газопроводу «Турецький потік» на мілководді повинно було початися в першій декаді червня 2015 року. «Турецький потік» протяжністю до 1100 км мав складатися з чотирьох ниток. «Газпром» має намір транспортувати по ньому газ в країни південно-східної Європи. Передбачалося, що на турецько-грецькому кордоні буде створено газовий хаб і країни Євросоюзу будуть самостійно будувати інфраструктуру для приймання палива на своїй території[13]. Але станом на жовтень 2015 роботи не було розпочато, через відсутність міжурядової угоди з Туреччиною, укладання якої стане можливим тільки після формування в Туреччині нового уряду.[14].

6 жовтня 2015 глава Газпрому Олексій Міллер заявив, що компанія не буде будувати заплановані 3-тю і 4-ту нитки «Турецького потоку». Поки в проекті тільки одна нитка, яка забезпечить поставку 16 млрд м³ на внутрішній ринок Туреччини[15].

У конфлікті навколо порушення турецького повітряного простору російськими бойовими літаками, які беруть участь у військовій операції в Сирії, Туреччина пригрозила Росії розривом газових контрактів[16].

8 жовтня 2015 року, під час державного візиту до Японії, президент Туреччині Р. Ердоган заявив, що «Туреччина є головним покупцем російського газу, але якщо буде треба, вона зможе отримувати його і з багатьох інших місць. Це стало б великою втратою для Росії»[16]

26 листопада 2015 було оголошено, що в зв'язку зі збиттям російського Су-24 в Туреччині Росія припиняє роботу над низкою проектів інвестиційних і торгових угод з Туреччиною, в тому числі з "Турецького потоку"[17]. 3 грудня міністр енергетики Росії Олександр Новак заявив, що проєкт "Турецький потік" призупинений.[18].

Відновлення проекту

26 липня 2016 року заступник голови уряду Російської Федерації Аркадій Дворкович заявив про готовність Туреччини відновити проект «Турецький потік»[19][20]

У вересні Газпром дипломатичними каналами отримав перший дозвіл в рамках підготовчих процедур з відновлення проекту.

10 жовтня 2016 років Москва і Анкара уклали міжурядову угоду про будівництво газопроводу «Турецький потік». [21]

10 жовтня 2016 року Росією та Туреччиною було укладено міжурядову угоду на прокладку двох ниток газопроводу потужністю 15,75 млрд м³ на рік кожна (сумарна потужність 31 млрд м³). Документ підписали міністр енергетики Росії Олександр Новак і його турецький колега Берат Албайрак в присутності президентів двох країн Володимира Путіна і Реджепа Таїпа Ердогана[22]

1 січня 2020 Болгарія почала отримувати газ "Турецьким потоком".[1].8 січня 2020 року "Турецький потік" був офіційно введений в експлуатацію на церемонії у Стамбулі в присутності президентів Росії та Туреччини. Також у церемонії відкриття трубопроводу взяли участь лідери Сербії та Болгарії, до яких планується постачати газ "Турецьким потоком".[2].

Вплив на Україну

За оцінками голови правління "Нафтогазу" Коболєва, через введення в експлуатацію "Турецького потоку" обсяг транзиту газу через Україну у 2020 році скоротиться на 15 мільярдів кубометрів.[23]

Див. також

Примітки

  1. Болгарія почала отримувати газ “Турецьким потоком” в обхід України. novynarnia.com. Процитовано 9 січня 2020.
  2. У Туреччині відбулось офіційне відкриття "Турецького потоку". tyzhden.ua. Процитовано 9 січня 2020.
  3. Турция увеличила закупки российского газа. Российская газета. Процитовано 10 жовтня 2016.
  4. РФ подтвердила прекращение транзита газа через Украину после 2019 года. РИА Новости. Процитовано 10 жовтня 2016.
  5. ЕКСПЕРТИ ПРО «ТУРЕЦЬКИЙ ПОТІК» РФ: ПСИХІЧНА АТАКА НА ЄВРОСОЮЗ ТА ТИСК НА УКРАЇНУ
  6. Еврокомиссия подтвердила возможность использования «Газпромом» трансадриатического трубопровода (TAP). ftimes.ru. Процитовано 8 серпня 2016.
  7. Строительство газопровода «Краснодарский край – Крым» позволит обеспечить топливом базовые электростанции Симферополя – Минтопэнерго РК — Портал Правительства Республики Крым - Правительство Республики Крым. rk.gov.ru. Архів оригіналу за 15 жовтня 2015. Процитовано 10 жовтня 2016.
  8. Россия не будет строить «Южный поток». Вести.Ru. 1 грудня 2014.
  9. Тиматков, А., Лященко, И. (1 декабря 2014). Миллер: проект «Южный поток» закрыт, возврата не будет. РИА Новости.
  10. «Газпром» определил маршрут «Турецкого потока». Вести Экономика. 27.01.2015.
  11. «Газпром» согласовал сухопутный участок «Турецкого потока». Интерфакс (08.02.2015).
  12. Мордюшенко О. и др. Клуб друзей «Газпрома» построит «Турецкий поток» в Европе // Коммерсантъ : газета. — 08.04.2015.   61. — С. 1.: "Вчера в Будапеште состоялась встреча глав МИДов Греции, Сербии, Македонии, Венгрии и Турции, на которой обсуждалось участие этих стран в проекте «Газпрома» «Турецкий поток». В МИД Венгрии «Ъ» уточнили, что в качестве наблюдателя участие во встрече принимал представитель Еврокомиссии. По итогам была подписана декларация об энергетическом сотрудничестве в создании «экономически оправданного пути диверсификации маршрутов и источников» для транспортировки природного газа из Турции в страны Европы <…> представители пяти стран договорились о регулярных встречах и создании экспертной группы по развитию газотранспортной инфраструктуры".
  13. Укладка «Турецкого потока» на мелководье начнется через две недели Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.. // News-City.info.
  14. . Міністерство енергетики РФ.
  15. «Газпром» пережал трубопровод в Турцию
  16. Турция пригрозила РФ разрывом газовых контрактов. DW.COM. 08.10.2015. Процитовано 8 жовтня 2015.
  17. "Турецкий поток" подпал под действие закона о мерах против Турции. Интерфакс. 26 листопада 2015.
  18. Новак подтвердил приостановку переговоров по "Турецкому потоку". Интерфакс. 3 грудня 2015.
  19. Дворкович заявил о готовности Турции возобновить проект «Турецкий поток». Процитовано 26 липня 2016.
  20. Анкара дала добро на строительство «Турецкого потока» // 26 июля 2016
  21. Москва и Анкара заключили соглашение по «Турецкому потоку». Процитовано 10 жовтня 2016.
  22. lenta.ru https://lenta.ru/news/2016/10/10/potok/ Пропущений або порожній |title= (довідка). Процитовано 14 січня 2020.
  23. Коболєв очікує вищих обсягів транзиту газу в 2020 році, ніж домовлено з РФ. dw.com. Процитовано 14 січня 2020.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.