Турик Микола Антонович

Народився у родині робітника. Трудову діяльність розпочав у 1927 році слюсарем майстерень дитячого будинку у місті Чернігові.

Освіта вища. У 1938 році закінчив факультет транспортного машинобудування Харківського механіко-машинобудівного інституту за спеціальністю «паровозобудування».

У 1938—1942 роках — інженер-конструктор Ворошиловградського паровозобудівного заводу.

Під час німецько-радянської війни перебував у евакуації. У 1942—1944 роках — старший інженер-конструктор Чкаловського та Коломенського паровозобудівних заводів РРФСР. Працював над розробкою та випробуваннями нових типів паровозів. Випробування зразків нових локомотивів поєднувалося з доставкою військових ешелонів до фронту.

З 1944 року — старший інженер-конструктор, заступник головного конструктора Ворошиловградського паровозобудівного заводу. Під його керівництвом розроблено новий вантажний паровоз типу 1-5-1 ОР18, який за своїми тяговими, економічними та експлуатаційними властивостями значно перевершував існуючі в світі аналогічні паровози того часу.

Член ВКП(б) з 1946 року.

До 1960 року одночасно працював спочатку викладачем, a потім доцентом кафедри локомотивобудування Ворошиловградського машинобудівного інституту.

З 1958 року — головний конструктор Луганського тепловозобудівного заводу.

У 1960—1965 роках — начальник Головного технічного управління Українського раднаргоспу.

У 1965—1976 роках — директор Луганського ордена Леніна тепловозобудівного заводу імені Жовтневої Революції.

Потім — доцент, професор Ворошиловградського машинобудівного інституту.

• Герой Соціалістичної Праці (5.04.1971)
• орден Леніна (5.04.1971)
• два ордени Трудового Червоного Прапора
• ордени
• медалі
• заслужений залізничник СРСР

• ^{[недоступне посилання з липня 2019]}