Туркевич Лев Софронович
о. Лев Туркевич (світське Лев Софронович Туркевич; 1846 — 10 січня 1920, Львів) — український церковний діяч, греко-католицький священник, крилошанин, ректор Львівської духовної семінарії (1893—1902), декан Львівського деканату. Дід українського композитора і шахіста Льва Івановича Туркевича.
о. Лев Туркевич | |
---|---|
Народився | 1846 |
Помер |
10 січня 1920 м. Львів |
Поховання | Личаківський цвинтар |
Національність | українець |
Діяльність | Ректор Львівської духовної семінарії (1893—1902) |
Відомий завдяки | церковний діяч, священик УГКЦ |
Родичі | Туркевич Лев Іванович |
Нагороди | |
Життєпис
Народився в сім'ї священника Софрона Туркевича. Після висвячення у 1872 році став капеланом у селі Сухоріччя Львівського заміського деканату (1872—1881). Згодом переїхав до Львова, де протягом 1881—1886 років виконував обов'язки пароха при карному закладі для чоловіків. З вересня 1886 року обійняв посаду греміального крилошанина капітули новоствореної Станіславівської єпархії і став членом церковного суду[1].
У 1890 році повернувся до Львова, де обійняв посади греміального крилошанина, радника і референта митрополичої консисторії. У душпастирській діяльності брав участь як львівський декан і парох Свято-Юрської архикатедральної парафії, яким був включно до 1895 року[1].
Згодом відійшов від душпастирської роботи. Протягом 1893—1902 років виконував обов'язки ректора Львівської духовної семінарії, був членом просинодальної іспитової комісії, головою Товариства св. Апостола Павла. У 1894 році він зайняв посаду прелата канцлера, а в 1895 — архідиякона і декана митрополичої капітули, отримав титул домашнього прелата Його Святості Папи Лева XIII, очолював Товариство дяків. У 1902 році додав ще й обов'язки директора пресвітерського дому. Наступного року повернувся до душпастирської роботи, знов обійнявши посаду львівського декана (до 1920 року)[1].
Помер 10 січня 1920 року у Львові і був похований у гробниці галицьких митрополитів і крилошан на Личаківському цвинтарі[2].
Відзнаки
- Хрест «Pro Ecclesia et Pontifice» (1893),
- Лицарський хрест ордена Леопольда (1898)[3][4],
- домашній прелат Його Святості Папи Лева XIII.
Примітки
- Наталія Колб. «З Богом за Церкву і вітчизну»… — С. 282.
- Встановлено таблицю з іменами похованих у гробниці Львівської капітули – Львівська Архиєпархія Української Греко-Католицької Церкви. ugcc.lviv.ua (укр.). Процитовано 22 квітня 2018.
- Odznaczenia jubileuszowe // Nowa Reforma, Nr 277 z 3 grudnia 1898. — S. 5.
- Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie. — Wien, 1918. — S. 61.(нім.)
Джерела
- Дмитро Блажейовський. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944). — Том ІІ. — Духовенство і Релігійні Згромадження: англійською мовою. — Львів–Київ: КМ Академія, 2004. — 570 С. — ISBN 966-518-225-0
- Наталія Колб. «З Богом за Церкву і вітчизну»: греко-католицьке парафіяльне духовенство в Галичині у 90-х роках ХІХ століття. — Жовква: Місіонер, 2015. — 372 с. — ISBN 978-966-02-7230-9