Тіара
Тіа́ра, папська корона (лат. tiára, також triregnum, грец. τιάρα) — потрійна корона, яку носили папи при святкових церемоніях. У мистецтві пап зображають майже виключно в тіарі. Єпископи носять проте лише митру.
Історія
Історія тіари починається при візантійському дворі. Первісно її форма нагадує форму фригійського ковпака (frigium). Вважають, що подібний тип корони походить від головних уборів давньоперських царів — конусоподібного порожнистого ковпака з золотим бортом. Такого ж походження «камелаукум», камилавка (лат. camelaucum), головний убір високопоставлених візантійських чиновників, який вважають ранньою формою тіари. Папа Сильвестр I відхилив запропоновану йому імператором Костянтином Великим діадему — символ східних царів[джерело?].
Перші папські головні убори з'явились у VII/VIII ст. З VIII століття існує перша письмова згадка про тіару папи Костянтина. Вона була спочатку з золотими бортами, що потім стали зубцями корони (10 ст.). На кінець XIII ст. тіара вже мала два обручі-вінці, третій обруч з'являється під час Авіньйонського полонення пап.
Три обручі символізують три обов'язки пап: освячувати, керувати і вчити. З другого боку, їх тлумачать як символ Святої Трійці. Символ держави і хрест були додані у XVI ст. Тіари вручали папам переважно єпархії, звідки вони походили.
Використовування
Наразі тіару використовують лише раз на рік — 29 червня на день Св. Петра, одягяючи її на його статую у Соборі Святого Петра у Римі. Це єдина тіара, що використовується після добровільної відмови Івана Павла І і його наступників від коронації.
Зображення
- Папа Інокентій III, Рання Тіара з простим бортом
- Папа Григорій X, Тіара з одним обручем корони
- Папа Олександр VI, Тіара з трьома обручами корон
Посилання
- Тіара // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
- Тіяра // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1904. — 1000 екз.
- Тіара // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Тіара на www.kath.de (нім.)