Тіджей ван Гардерен

Першою великою гонкою для ван Гардерена став Тур Каліфорнії 2007, який він поїхав у складі USA National, тоді йому було 18 років. На 4 етапі Тіджей зійшов, не доїхавши тур до кінця[5]. Він виступав в гонках по США і Європі і посів 20 місце в генеральній класифікації Тур де л'Авенір.

2008 року ван Гардерен приєднався до континентальної команди Rabobank. Тоді він жив у Нідерландах і посів друге місце на Флеш-дю-Сюд і Circuito Montañes. Виграв один етап Тур де л'Авенір 2008 і посів 24-те місце в груповій гонці на молодіжному чемпіонаті світу (до 23 років) у Варезе (Італія).

На наступний сезон Тіджей підписав контракт з Team HTC-Columbia[6].

Ван Гардерен прийшов у команду, яка впродовж 2009 року мала найбільшу кількість перемог, чим завдячувала спринтерам Маркові Кавендішу і Андре Грайпелю. Фінішував 9-м на своїй першій багатоденці - Вольта Алгарві. На Турі Туреччини 2010 двічі посідав друге місце, у підсумку ставши другим у генеральній класифікації, поступившись 29 секунд Джованні Вісконті.

На Турі Каліфорнії Тіджей був грегарі для Майкла Роджерса. У підсумку сам американець фінішував 28-м, а Роджерс здобув перемогу.

Тіджей поїхав на Крітеріум ду Дофіне, як спільний лідер Team HTC-Columbia з Костянтином Сівцовим і Петером Велітсом. У пролозі він поступився лише Альберто Контадору, потім прийшов 4-м у гонці з роздільним стартом і перемістився на 2-ге місце в загальному заліку. На завершальних гірських етапах втративши час, у підсумку фінішував 3-м у генеральній класифікації.

Наприкінці сезону Ван Гардерен вирушив на Вуельту Іспанії 2010 і провів перші два тижні дуже сильно. Після цього він трохи здав, але залишався сильним грегарі для Петера Велітса, який посів 3-тє місце в генеральній класифікації.

Сезон 2011 спортсмен розпочав з другого місця на 3-му етапі Volta ao Algarve[7] і ще одного другого місця у гонці з роздільним стартом на Турі Швейцарії (позаду Фаб'яна Канчеллари)[8]. Сильно проїхавши Тур Каліфорнії, він завоював майку найкращого молодого гонщика. У підсумку був включений до складу команди на Тур де Франс 2011. Це був перший Тур для Тіджея. На ньому він підтримував Тоні Мартіна і Петера Велітса[9]. На 8-му етапі, вигравши гору 2-ї категорії надів майку Короля гір, а також отримав червоний номер, як найбільш агресивний гонщик. Він був першим американцем, який приміряв гірську майку в історії Тур де Франс (Грег Лемонд був першим в гірській номінації на Тур де Франс 1986, але оскільки він був ще й лідером загального заліку, то їхав у жовтій майці, а не в гороховій).

Після того, як команда HTC-Highroad розпалася, ван Гардерен приєднався до BMC Racing Team разом зі своїм напарником по HTC Марко Пінотті[1]. На початку березня Тіджей виграв майку найкращого молодого гонщика на Париж-Ніцца[10], утримуючи її всю гонку.

Ван Гардерена обрали до складу на Тур де Франс 2012 як одного з основних грегарі для чинного чемпіона Кедела Еванса. Він проїхав сильно перший тиждень, посівши четверте місце в пролозі і завоювавши білу майку найкращого гонщика до 25 років. Він втратив майку на 7 етапі, найпершому фініші на вершині, поступившись нею Рейну Таарме. Але в розділці на 9-му етапі Тіджей повернув собі майку, посівши четверте місце на етапі. На етапі 11 ван Гардерен спробував допомогти Евансу під час неуспішної довготривалої атаки, за кілька хвилин до свого лідера відірвавшись від групи і якій був володар жовтої майки. Але ця спроба під керівництвом BMC Racing Team провалилась. У той день він довів, що сильніший за Еванса. Зрештою він завершив Тур на п'ятому місці в генеральній класифікації, ставши третім американцем, який виграв змагання молодих гонщиків, після Грега Лемонда на Тур де Франс 1984 і Ендрю Гемпстена на Тур де Франс 1986. У серпні ван Гардерен посів друге місце на USA Pro Cycling Challenge 2012 позаду Крістіана Ванде Вельде з команди Garmin–Sharp[11]. Він виграв другий етап цієї гонки, змагаючись у фінішному спринті вдвох з Ванде Вельде, здобувши при цьому жовту майку лідера[12]. Наступного він віддав її своєю співвітчизникові, забрав назад на четвертому і етапі, й остаточно поступився - на 6-му.

Ван Гардерен на Турі Каліфорнії 2013

Ван Гардерен розпочав сезон 2013 року участь в Турі Сан-Луїса 2013, на якому посів 2-ге місце в генеральній класифікації. Також сильно виступив на початку європейського сезону велоперегонів у березні, завершивши Париж — Ніцца 2013 на четвертому місці[13] і Крітеріум Інтернаціональ 2013 на третьому[14]. У травні ван Гардерен виграв свою першу в кар'єрі велику багатоденку Тур Каліфорнії 2013[15]. Під час неї він виступав добре на всіх ключових етапах, посівши друге місце на другому етапі, фініш якого був розташований на вершині горба[16], а потім вигравши індивідуальну гонку з роздільним стартом на етапі 6[17]. Захистив своє лідерство на сьомому етапі, з фінішем на вершині гори Діабло[18]. Відчув деякий спад форми на Тур де Франс 2013, де він посів 45-те місце[19]. Потім виграв USA Pro Cycling Challenge 2013, який включав багато високогірної їзди через Колорадо[20].

Ван Гардерен посів 5-те місце в генеральній класифікації Тур де Франс 2014[21].

2015 рік ван Гардерен розпочав участю в Турі Оману, де посів друге місце позаду Рафаеля Вальса[22]. Свою першу перемогу того року він здобув на четвертому етапі Вольти Каталунії, який був королівським. Однак він був уже далеко позаду в генеральній класифікації й не зміг втрутитися в боротьбу[23]. У червні взяв участь у Крітеріум ду Дофіне як підготовці до Тур де Франс. Там він посів друге місце, на 10 секунд відставши від Кріса Фрума[24]. Попри сильний виступ у перші два тижні[25] Тур де Франс, він полишив перегони на етапі 17 через хворобу. До того моменту він посідав 3-тє місце в генеральній класифікації[26].

Ван Гардерен вирішив не брати участі в Олімпійських іграх 2016 через побоювання, пов'язані з епідемією вірусу Зіка. Його включили в стартовий список Джиро д'Італія 2017[27]. Там він виграв етап 18[28], що ознаменувало його першу перемогу на етапах Гранд-Туру.