УПА-Захід-Карпати
«УПА-Захід-Карпати» — спеціальна воєнна округа оперативної групи УПА-Захід, яка діяла з серпня по жовтень 1944 р. і покривала території трьох ВО (ВО-4 «Говерла», ВО-5 «Маківка», ВО-6 «Сян») які залишалися під німецьким контролем.
Причина створення цього тимчасового ГВО було пов'язане з тим, що частина території та відділів УПА-Захід була відрізана лінією фронту. Оскільки такий стан міг тривати невизначений період, заступник шефа ГВШ УПА Олекса Гасин («Лицар», «Дор») 15 серпня 1944 року прийняв рішення про створення на території, зайнятій німцями, формування «УПА-Захід-Карпати».
Командування
Командиром «УПА-Захід-Карпати» був призначений Олександр Луцький. Командуванню «УПА-Захід-Карпати» підпорядковувалися всі відділи УПА та структура ОУН від Західної Лемківщини до Буковини.
Представник від ГВШ УПА Олекса Гасин
Був створений штаб на чолі якого стояв О. Луцький.
- Начальником штабу був «Шпак».
- «Буревій» ад'ютант О. Луцького.
- «Беркут» писар.
- Штабна сотня — 60 чол.
Відділи округи «УПА-Захід-Карпати»
- Сотня «Месники» — 280 чол. командир «Благий» (Химинець Олекса). 24 листопада 1944 сотня УПА «Месники» здійснила напад на м. Богородчани Станіславської області.
- Сотня під командуванням «Яструба» (Карпенко Дмитро) — 200 чол.
- Курінь «Рена» (Мізерний Василь) — 500 чол.
- Окрема сотня «Нечая» до 500 чол.
- Сотня «Східняки» під командуванням «Байди» (Петро Миколенко) — 260 чол.
- Сотня під командуванням «Веселого» — 200 чол.
- Сотня під командуванням «Бульби» — 240 чол.
- Боївка «Осипа» — 140 чол.
- Боївка «Громенка» (Дуда Михайло) — 252 чол.
- Сотня «Євгена» — 320 чол.
- Сотня «Вікторія» — 140 чол. Підпорядковувалася особисто Олексі Гасину.
- Юнацька школа під командування поручника «Поля» (Польовий Федір) — 310 чол.
Джерела
- Документи з архівної кримінальної справи О. Луцького // Літопис УПА. Нова Серія том 9. Боротьба проти повстанського руху і націоналістичного підпілля: протоколи допитів заарештованих радянськими органами державної безпеки керівників ОУН і УПА 1944—1945. Київ-Торонто, 2007. 910 с.
- Інститут історії України