Удом Іван Федорович

Іван Федорович Удом народився 29 жовтня (9 листопада) 1768 року. Він походив із балтійських німців, дворян Ліфляндської губернії. 7 (18) березня 1782 року 13-річного Удома записали унтер-офіцером у лейб-гвардійський Преображенський полк. 1788 року, коли Удому вже виповнилося 19 років, він узяв участь у поході проти шведів. 1 (12) січня 1789 року його перевели капітаном в Углицький піхотний полк.

У ході російсько-турецької війни 1787—1792 років Удом брав участь у боях при Сальче, Браїлові, Тульче, Бабадагу та Мачіну. В листопаді 1789 року його направили в лейб-гренадерський полк майором, 1792 року він брав участь у польській кампанії.

5 (17) квітня 1801 року Удом став флігель-ад'ютантом. 14 (26) серпня 1805 року його удостоїли чину полковника. У кампанії 1805 року проти французів Удом відзначився 20 листопада (2 грудня) у битві під Аустерліцом. У кампаніях 1806—1807 років був у боях під Прейсіш-Ейлау (нагороджено орденом Святого Володимира третього ступеня), Гутштадте (відзначено орденом Святого Георгія четвертого класу), Гейльсбергом, Фрідландом (відзначено орденом Святої Анни другого ступеня з алмазами). Від 12 (24) грудня 1810 року Удом — шеф Кексгольмського мушкетерського (від 1811 року — піхотного) полку із залишенням флігель-ад'ютантом. 19 листопада (1 грудня) 1811 року Удома перевели полковим командиром у лейб-гвардійський Литовський полк.

1812 року Удом у складі Гвардійської піхотної дивізії 5-го піхотного корпусу перебував у складі 1-ї Західної армії, брав участь у боях при Вітебську та Смоленську. У Бородінській битві був поранений кулею в руку і 21 листопада (3 грудня) 1812 року за відзнаку підвищений до генерал-майора зі старшинством від 26 серпня 1812 року.

Надалі Удом відзначився в боях під Тарутином і Малоярославцем, при переслідуванні ворога, що відступав, успішно діяв у боях при Красному. Під час кампанії 1813 року бився під Лютценом, Баутценом, Дрезденом, Кульмом, Лейпцигом, під час кампанії 1814 року — при Брієнні-ле-Шато, був при взятті Парижа.

Від 11 (23) травня 1813 року Удом командував 1-ю бригадою 2-ї гвардійської дивізії. 13 (25) квітня 1819 року його зняли з цієї посади та призначили до Почту Його Імператорської Величності. 24 січня (5 лютого) 1821 року він став командиром лейб-гвардійського Семенівського полку. Невдовзі, 18 (30) червня 1821 року, Іван Федорович помер на 53-му році життя. Його поховали на Волковському лютеранському кладовищі в Санкт-Петербурзі.

Удома нагороджено також російським орденом Святої Анни 1-го ступеня; прусськими орденами «За заслуги» і Червоного Орла 2-го ступеня; золотою шпагою «За хоробрість».

• Император Александр I и его сподвижники в 1812, 1813, 1814, 1815 годах. Военная галерея Зимнего дворца. — Т. 3. — Санкт-Петербург, 1847. — 20. Удом И. Ф. Генерал-майор.
• Удом 1-й (Иван Федорович) // Справочный энциклопедический словарь / Издание К. Крайя. — Том десятый: Т, У. — Санкт-Петербург, 1848. — С. 603—604.
• Р. Ш. Удом // Энциклопедия военных и морских наук / Составлена под главною редакцией генерала от инфантерии Леера. — Т. 8. — Санкт-Петербург, 1897. — С. 29.
• Удам, Иван Федорович // Великий князь Николай Михайлович. Петербургский некрополь. — Том четвёртый. — Санкт-Петербург, 1913. — С. 320.
• Ивченко Л. Л. Удом (Удом 1-й; Udam) Иван Федорович // Отечественная война 1812 года: Биографический словарь. — Москва: Росвоенцентр; Кучково поле; Росспэн, 2011. — С. 292.
• Сборник Императорского русского исторического общества. — Т. 73. — Санкт-Петербург, 1890. — С. 37, 41, 50, 57, 60, 124, 140, 143, 146, 147, 149, 156.

• Російський генералітет. Удом (1-й) Іван Федорович(рос.)