Удільні землі

Удільні землі - частина державних земель в Російській імперії в XVIII-XX ст., які на основі указу Павла I "Установлення про імператорську фамілію" 1797 були виділені (разом з поселеними на них селянами) у власність царської родини. Знаходились під управлінням особливого адміністративного органу- департаменту уділів (31892- головне управління уділів Міністерства імператорського двору). Прибутки з удільних земель повністю надходили на утримання членів імператорської родини, не включалися в бюджет країни і не підлягали контролю зі сторони органів державної влади. Розмір удільних земель збільшувався, в основному, за рахунок державних земель. У середині XIX ст. удільні землі становили близько 10 млн десятин. Удільні землі були на Поволжі, Кавказі, в Криму, на Алтаї. Незначна кількість удільних земель була і в Україні - Харківській, Катеринославській і Чернігівській губерніях. Селяни, що проживали на цих землях, були звільнені від особистої залежності в 1858-1859. Указом від 26.6.1863 удільні селяни за обов'язковий викуп отримали у власність частину удільних земель. Ліквідовані у 1917 р.

Джерела та література

Лазанська Т.І. Удільні землі // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 208. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.

Посилання

Удільні землі // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.