Узляу
Узляу (башк. өзләү, тамаҡ-ҡурай, сх. башк. һоҙҙау, ҡайҙау) — горловий спів у башкирів, національний стиль, споріднений з горловим співом інших тюркських і монгольських народів. Єдина традиція горлового співу серед тюрків, які сповідують іслам. Інші локальні назви узляу: хоздау, кайдау, тамак-курай.
Види
Існує узляу двох видів:
Сольний узляу, в свою чергу, поділяється на три різновиди:
- Кара-узляу або Тюбен-узляу — «темний» або низький горловий спів.
- Югари-узляу — високий горловий спів.
- Бала-узляу або Катин-узляу — дитячий або жіночий горловий спів.
Також існує думка, що терміном «узляу» в старовину називали вид виконання горлового співу на високих тонах, з акцентом на звуки «О» і «З», а «һоздау» або «һозлау» — для позначення так званого «середнього» горлового співу, де, крім високого свисту «О» і «З», також звучить бурдонний «Һ».
Репертуар
Способом узляу виконуються різного роду самостійні твори: наспіви узун-кюй, маршові і танцювальні мелодії, звуконаслідувальні мотиви. Також узляу використовується як доповнення до пісень, при виконанні епосів, сказань, кубаїрів.
Оволодіння мистецтвом узляу вимагає тривалої підготовки під керівництвом досвідченого виконавця.
Історія
У минулому узляу було широко поширене і мало обрядово-магічну функцію. Видатні майстри узляу в Башкортостані: С. Юлмухаметов, М. Саламатов, Б. Сулейманова. Остання була берегинею стародавнього виду жіночого узляу, що не має аналогів у світі.
Узляу вперше описаний С.Г. Рибаковим в XIX столітті, вивчений і нотований Л.М. Лебединським і Х.С. Іхтісамовим.
На сучасній башкирської сцені узляу використовують відомі кураїсти і горловики Раїс Нізаметдинов, Ільгам Байбулдін, Рінат Рамазанов, Артур Гайсаров, Ішмурат Ільбаков та ін.
Література
- Узляу (тамак-курай) // Ужи — Фидель. — М. : Советская энциклопедия, 1956. — С. 50. — (Большая советская энциклопедия : [в 51 т.] / гл. ред. Б. А. Введенский ; 1949—1958, т. 44).
- Краткая энциклопедия Башкортостана. Научное издательство «Башкирская энциклопедия». Уфа, 2006.
- Ихтисамов Х. С. Башҡорт өзләүе //Ағиҙел. 1982. № 8.
- Ихтисамов Х. С. Заметки о двухголосном пении тюркских и монгольских народов //Музыка народов Азии и Африки. М., 1984.
- Рахимов Р. Г. Башкирская народная инструментальная культура: этноорганологическое исследование. 2-е изд., доп. – Уфа: изд-во БГПУ, 2010. – 188 с. ISBN 5-87978-297-2
- Рахимов Р. Г. Башкирское горловое пение «узляу» в традиционной музыкальной культуре // Музыковедение, 2005.– № 3. – С. 22-26.