Українська жіноча учительська семінарія сестер Василіянок
Українська жіноча учительська семінарія сестер Василіянок — колишній навчальний заклад Сестер Чину Святого Василія Великого[1] у місті Дрогобичі, який діяв з 1920 до 1936 року в будівлі, де нині знаходиться Дрогобицький музичний фаховий коледж імені Василя Барвінського[2].
Українська жіноча учительська семінарія сестер Василіянок | |
---|---|
| |
Тип | учительська семінарія |
Країна | Польська Республіка |
49°20′58″ пн. ш. 23°30′17″ сх. д. | |
Засновано | 1920 |
Закрито | 1936 |
Історія
Семінарію було відкрито 1 жовтня 1920 року в приміщенні монастиря Сестер Чину Святого Василія Великого на вул. Конарського (нині вул. Музична, 3), яке було побудоване на початку ХХ ст[3]. Семінарія була утраквістична (двомовна), відповідно до закону Польської Республіки «Lex Grabski». У семінарії було бов'язково використовувати польську термінологію на уроках математики та природознавства, а головні предмети: історія, географія, наука про сучасну Польщу та педагогічні дисципліни — викладалися тільки польською мовами.
Навчальня проходило у семи кабінетах. У семінарії була велика бібліотека (понад 1470 примірників у 1932 році), ремісничі майстерні, зал для руханки (занять спортом), фруктовий сад, діяв хор під орудою о. Северина Сапруна, театральний та спортивний гуртки.
У семінарії в середньому навчалося 70–120 учениць щороку. Так, у 1920/21 навчальному році навчалося 79 семінаристок, в 1922/23 — 99, у 1924/25 — 117, в 1925/26 — 88, у 1927/28 — 105, в 1929/30 — 69, у 1932/33 — 74 семінаристки.
Більшість семінаросток належала до греко-католицького обряду, хоча траплялися семінаристки инших віросповідань. За національною приналежністю серед семінаристок переважали українки, хоча траплялися єврейки та польки. Більшість семінаристок була з Дрогобича, а для дівчат з-поза міста в монастирі було облаштовано бурсу–"інститут". Семінаристки носили однострій, який був однаковий для усіх семінаристок тогочасної Польщі.
У семінарії навчалися дівчата віком від 14 – 15 років (І курс) до 19 – 20 років (V курс).
Навчання у семінарії було платне, становило 540 злотих на рік, у жіночій учительській семінарії Польське педагогічне товариство в Дрогобичі плата становила 660 злотих на рік. Випускниці семінарії працювали вчительками, виховательками у дитячих садках, а також в усіляких українських інституціях, приватних канцеляріях, помічницями лікарів та адвокатів.
Першим директором став вчитель релігії з державної гімназії імені Владислава Ягайла о. Полієвкт Кміт. Директор семінарії відповідав тільки за навчальну частину, виховательками та адміністраторками були сестри Василіянки.
У 1920/21 навчальному році, окрім директора семінарії о. Полієвкта Кміта (який вклада педагогіку та релігію), у семінарії викладали:
- Осипа Ольшанська (методика, природознавство, хімія і мінералогія)
- Єфрозина-Емілія Тимочків (рисунки, ручні роботи, каліграфія)
- Антін Собчук (математика)
- Володимир Чапельський (соматологія та гігієна)
- Михайло Осінчук (математика, фізика)
- Василь Ратальський (польська мова)
- Микола Байрак (історія та географія)
- о. Евген Коленський (українська мова, історія та географія)
- о. Северин Сапрун (спів, німецька мова, гімнастика)
- о. Петро Подоляк (релігія та педагогіка).
Серед відомих викладачів семінарії були: о. Северин Сапрун — викладав релігію (катехізм) та спів до 1923 року, скульпторка Наталка Мілян — викладала малювання та ручну працю у 1926 — 1928 роках[4]. У семінарії під керівництвом Івана Чмоли діяв 31–й курінь імені Софії Галечко.
У 1936 році жіноча вчителька семінарія сестер Василіянок припинила своє існування через шкільну реформу 1932 року, відповідно до якої учительські семінарії потрібно було реорганізувати в педагогічні ліцеї. Керівництво гімназії була реорганізована в «: Приватну жіночу гімназію сестер Василіянок у Дрогобичі» з чотирирічним навчанням та з подальшим продовженням у дворічний ліцей, який діяв до 1939 року, до «визволення» Дрогобича радянською владою.
Директори семинарії
- о. Полієвкт Кміт
- Микола Байрак
- о. Онуфрій Гадзевич
- о. Євген Громницький
- Микола Григорійчук
Див. також
Примітки
Джерела
- Володимир Винницький. Українська дівоча учительська семінарія СС Василіянок у Дрогобичі. Дрогобиччина — земля Івана Франка. Т. І. Нью-Йорк — Париж — Сидней — Торонто, 1973. С. 496—500.
- Богдан Добрянський. Українська жіноча семінарія сестер Василіянок (з історії краю) // Франкова криниця. 20 листопада 1993
- Богдан Добрянський. З історії Дрогобицької української учительської семінарії сестер Василіянок // Дрогобицький краєзнавчий збірник. Дрогобич, 1995. Вип. І. С. 78–82
- Богдан Добрянський. Українська жіноча учительська семінарія сестер Василіянок // Літопис Бойківщини. — 1995. — Ч. 1/55. — С. 19–24;
- Богдан Добрянський. Шкільництво у Дрогобичі між двома світовими війнами / Богдан Добрянський // Drohobycz — miasto wielu kultur. — Rzeszów, 2005. — S. 105—115.
- Микола Галів. Зміст освіти у дрогобицькій учительській семінарії сестер Василіянок (1920—1936 рр.) // Гірська школа Українських Карпат. Івано-Франківськ, 2020. № 22. С. 54–59.
- Микола Галів, Ігор Чава. Середні навчальні заклади у Дрогобичі (1919—1939 рр.) // Актуальні питання гуманітарних наук: міжвузівський збірник наукових праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка / редактори-упорядники В. Ільницький, А. Душний, І. Зимомря. Дрогобич: Посвіт, 2016. Вип. 16. 504 с.
- Юрій Чумак, Ольга Сеник, Андрій Душний. Українська приватна учительська семінарія Сестер Василіянок та Дрогобицький музичний коледж імені В. Барвінського як осередки духовної формації української молоді. // Актуальні питання гуманітарних наук: міжвузівський збірник наукових праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка / редактори-упорядники М. Пантюк, А. Душний, І. Зимомря. Дрогобич: Видавничий дім «Гельветика», 2020. Вип. 30. Том 1. С. 257—262.
- Микола Галів, Надія Скотна. Педагогічна освіта в Дрогобичі (кінець XVIII — перша половина XX ст.): до передісторії Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка // Молодь і ринок: щомісячний науково-педагогічний журнал. 2020. № 2 (181). С. 6–17.