Українсько-албанські відносини
Українсько-албанські відносини — міжнародні відносини між Україною та Албанією.
Українсько-албанські відносини | |
---|---|
Албанія |
Україна |
Історія
Під час російсько-турецьких війн 1787—1792 та 1806—1812 років окремі групи православних албанців повставали проти Туреччини та приєднувалися до російських військ. По завершенні війн, ці групи були оселені відповідно в Одесі (звідси назва вулиць Мала та Велика Арнаутська ) та в Буджаку (село Каракурт), утворивши етнічну групу українських албанців.
У 1916 році націоналісти обох країн взяли участь у конференції Союзу народів у Лозанні[1], у другій половині ХХ століття — входили до складу Антибільшовицького блоку народів.
Республіка Албанія визнала незалежність України 4 січня 1992 року. Дипломатичні відносини між двома країнами встановлені 13 січня 1993 року.
Дипломатичні представництва
Дипломатичні і консульські представництва України: Посольство України в Албанії працює з 1 вересня 2020 року[2].
Дипломатичні і консульські представництва Республіки Албанія: Посольство Республіки Албанія в Україні (за сумісництвом) з резиденцією в м. Варшава, Республіка Польща.
Договірно-правова база
Кількість чинних двосторонніх документів — 14.
Торговельно-економічне співробітництво
За січень — жовтень 2013 р. обсяг товарообігу між Україною та Албанією становив 29,0 млн. $ (знизився у порівнянні з відповідним періодом 2012 р. на 16,8 млн. $), у тому числі експорт — 28,0 млн. $ (знизився на 16,5 млн. $), імпорт — 1,0 млн. $ (знизився на 0,3 млн. $). Позитивне для України сальдо становило 29,0 млн. $ проти 45,8 млн. $ у порівнянні з відповідним періодом 2012 р. 4 листопада 2016 Україна й Албанія ввели безвізовий режим