Улани (Австро-Угорщина)
Улани (Цісарсько-королівські улани) — як і драгуни та гусари були складовою частиною кавалерії Збройних Сил Австро-Угорщини. 15 травня 1867 року Австрійська імперія трансформувалася у дуалістичну монархію (Австро-Угорщину). Причиною цьому була поразка Австрії у війні проти Пруссії, яка послабила монархію і змусила її піти на поступки угорцями. Отримавши автономію, угорці почали створювати і власну армію — Ландвер Угорського королівства, тобто угорське ополчення, яке не входило до складу спільної австро-угорської армії. В Ціслетанії (австрійські частині імперії) також був створений власний ландвер. Таким чином, в Австро-Угорщині було три різні армії: спільна, королівський угорський ландвер та цісарсько-королівський ландвер. Кожна з них мала власні кавалерійські підрозділи.
Створення
- До складу Спільної армії входило 11 полків уланів, а до цісарсько-королівського ландверу — 6. Традиційно найбільше рекрутів для підрозділів уланів набирали у Королівстві Галичини та Лодомерії. Більшість полків (крім деяких винятків) теж базувалися там.
- Полк уланів цісарсько-королівської армії складався з двох дивізіонів, в кожному з яких було 3 ескадрони. Крім того, входили різні допоміжні підрозділи: телеграфна служба, запасні ескадрони, інженерні взводи.
Полки уланів Цісарського-Королівської армії
Назви полків вказані станом на 1914 рік:
- Галицький полк уланів Ріттер фон Брудермана №1
- Галицький полк уланів князя Шварценбергського №2
- Галицький полк уланів ерцгерцога Карла №3
- Галицький полк уланів Цісара №4
- Угорсько-хорватський полк уланів російського імператора Миколи ІІ №5
- Галицький полк уланів імператора Йосифа ІІ №6
- Галицький полк уланів Франца Фердинанда №7
- Галицький полк уланів графа Ауершперґа №8
- Богемський полк уланів російського імператор Олександра ІІ №11
- Угорський (хорватсько-словенський) полк уланів графа Гуйна №12
- Галицький полк уланів Бен-Ермолі №13
Полки уланів Ландверу
Інформація про полки станом на 1914 рік:
- 1-й полк уланів
- Національний склад полку — 65 % українців, 30 % поляків, 5 % інших.
- Набір рекрутів — Львів: Гарнізон — Львів
- 2-й полк уланів
- Національний склад полку — 58 % чехів, 42 % інших.
- Набір рекрутів — Літомержіце: Гарнізон — Високе Мито
- 3-й полк уланів
- Національний склад полку — 69 % поляків, 26 % українців, 5 % інших.
- Набір рекрутів — Перемишль: Гарнізон — Ряшів
- 4-й полк уланів
- 5-й полк уланів
- 6-й полк уланів
Уніформа
Чапка
Чапка (пол. Tschapka, з польської мови «шапка») — головний убір уланів. Складається з шолому з козирком від сонця. Форма шолому — напівсферична, чорна, з бичачої шкіри. Зверху нашита насадка з чотирьох площин які сходяться. Кінець насадки має квадратну форму. Насадка має різний колір залежно від полку.
Уланка
Уланка — верхня частина уніформи уланів. Спочатку уланки були запроваджені у Пруссії у 1853 році. Вирізняються нагрудником, по двох боках якого пришиті ґудзики. В австро-угорських уланів — по 10 ґудзиків з кожного боку.
В передній частині уланки, в районі грудей та живота знаходилися дві глибокі кишені. Лацкани рукавів з тканини рубінового кольору. Комірці — обшиті тканиною, колір якої відповідає кольорам відповідного полку. На лівому плечі — петлиця. Офіцерська форма підшита знизу м'якою шерстяною тканиною (тибет), червоного кольору, а на талії прикрашена торочками.
В зимовий період улани носили пельцуланки — уланки підшиті хутром ягняти.
Польова кепка
Польова кепка (нім. Feldkappe) — використовувалася під час якоїсь роботи чи порівняно безпечного виконання служби. Зроблена за зразком легкого головного убору піхоти. Офіцери носили також копію головного убору офіцерів піхоти.
Штани
Штани (нім. Stiefelhose) мали специфічний покрій, зумовлений родом військ. У верхній частині широкого покриття, штанини звужуються і заправляються в чоботи. Спереду на стегні одна кишеня. Частина штанів на сідницях могла бути обшита для зміцнення ще одним шаром сукна такого ж кольору.
Чоботи
Стандартні для всієї кавалерії, за винятком гусарів.
Розпізнавальні кольори цісарсько-королівських полків
| Полк | Колір ґудзиків | Обшивка шапки |
|---|---|---|
| 1 | жовтий | жовтий цісарський |
| 2 | жовтий | темно-зелений |
| 3 | жовтий | рубіновий |
| 4 | жовтий | білий |
| 5 | жовтий | блакитний |
| 6 | білий | жовтий цісарський |
| 7 | білий | темно-зелений |
| 8 | білий | рубіновий |
| 11 | білий | вишневий |
| 12 | жовтий | темносиній |
| 13 | білий | темно-синій |
Озброєння
Стандартним озброєнням драгунів, як і інших кавалерійських підрозділів, був карабін Штаєр, який характеризувався високою скорострільністю. ЇЇ заряджання здійснюється за допомогою обойми з п'ятьма набоями поміщеними в металічну пачку, яка залишається в магазині до використання всіх набоїв. Офіцери мали офіцерські револьвери. Також револьвери (Gasser Armeerevolver M 1870/74) могли бути у рядових, які не мали гвинтівки. Патронташ, виготовлений з коричневої шкіри, був прикріплений на поясі.
Також використовувалася кавалерійська шабля Kavalleriesäbel M 1869, тобто зразка 1869 року. Ефес офіцерської шаблі був прикрашений посрібленою ниткою. До кожної шаблі був прикріплений темляк - петля з ременя або стрічки. Вона відрізнялася своїм кольором у офіцерів різного рангу та рядових.
Література
- Johann C. Allmayer-Beck, Erich Lessing: Die K.u.k. Armee. 1848-1918. Verlag Bertelsmann, München 1974, ISBN 3-570-07287-8.
- Das k.u.k. Heer im Jahre 1895 Schriften des Heeresgeschichtlichen Museums in Wien - Stocker Verlag, Graz 1997
- k.u.k. Kriegsministerium „Dislokation und Einteilung des k.u.k Heeres, der k.u.k. Kriegsmarine, der k.k. Landwehr und der k.u. Landwehr“ in: Seidels kleines Armeeschema - Herausg.: Seidel & Sohn Wien 1914
- „Adjustierungsvorschrift für das k.u.k. Heer, die k.k. Landwehr, die k.u. Landwehr, die verbundenen Einrichtungen und das Korps der Militärbeamten“ von 1867 Herausgegeben durch das k.u.k. Kriegsministerium Wien. Fassung von 1911/1912