Ряшів

У XIV ст. Перемишльська земля переходить під владу Польщі, тому зараз у багатьох мовах офіційно використовується польська назва Rzeszów, що залишалася в такій формі і під час перебування Перемишльської землі у складі Австрійської імперії, надалі Австро-Угорщини (1772—1918). Серед українців місто здавна відоме як «Ряшів» (старе написання «Ряшевъ»), навіть у виданнях Російської імперії воно називалося Ряшевъ[5].

У різних документах назва може подаватися по-різному: Rzazov, Rzissov, Rischov, Reschov, Ressovia, Rzeschow та ін[6].

Висунуто три версії походження назви міста. Згідно з першою, назва має питомо слов'янську етимологію. Польські дослідники пов'язують її з польським rzesza («велика кількість людей») або з присвійною формою імені Rzech, «Жех»[7], Rzesz («Жеш»), що є зменшувальними формами від Rzetysław («Ретислав»)[8].

Підтвердженням тому слугує латинізована назва міста (Resovia), вживана з часів встановлення магдебурзького права (у 1354 р. вжито Oppidum Rzeszoviense), а також прізвище перших володарів міста — «Жешовські» (Rzeszowscy), які отримали його в 1354 з дозволу короля. Окрім того, в адміністрації, документації і картографії під час 146-річного австрійського панування ніколи не вживалася згадана нижче німецька гіпотетична назва Reichshof, а тільки Rzeszów.

Малоймовірна версія, висловлена священиком Войцехом Міхною (пол. Wojciech Michna, 1820—1893). Згідно з нею, місто закладене німецькими колоністами, а Rzeszów є адаптацією нім. Reichshoff («панський двір», «двір Райха»)[9]. Прихильник цієї гіпотези Едвард Веберсфельд в 1906 році на сторінках львівського журналу Nasz Kraj стверджував, що місто було засноване самим Казимиром Великим у 1345 році в прикордонній пущі й що король поселив у городі німців, взятих під час походу проти князя опавського Миколая (т. зв. «глухонімці»). Аргументом на користь своєї версії він наводив згадку назви міста в формі Rischof у документах митрополита перемишльського Ерика в 1390 році[8]. Ще до Першої Світової ця теорія зазнала критики, а після Другої Світової війни критикувати її стали ще сильніше: як панівну за часів А. Гітлера і підтримувану пропагандою НСДАП[10]. Як зауважив Станіслав Роспонд, форма Reichshoff або подібна їй не засвідчена жодними пам'ятками, неможлива і трансформація її у Rzeszów у польській (нім. reich- мало адаптуватися як rych-)[11]. Під час нацистської окупації Польщі назва Reichshof для Ряшева була встановлена офіційно.

Третя версія теж виводить назву з німецької мови: джерела вказують, що в німецькій мові в описі розташування міста в магдебурзькому праві у XIV ст. місто записували як Resche[12].

Українські дослідники порівнюють назву з українськими топонімами Рашків, Рашківці, Рашовичі тощо[6].

У повоєнні часи в СРСР місто офіційно називалося на польський кшталт — Жешув, а вулиця Ряшівська у Львові — «Жешувська»[13], але в незалежній Україні назва була змінена на «Ряшівська»[14].

Ряшівський замок князів Любомирських XVIII ст.

Існувало за княжих часів[15], як прикордонне торгово-ремісниче місто Перемишльської землі. На думку істориків, Ряшів існував з ХІ століття, але питання, ким він був заснований, досі викликає суперечки. Польські дослідники стверджують, що землі між Сяном і Віслоком первісно належали п'ястівській Польщі, потім були завойовані Руссю і нарешті, повернулись під владу польської корони[6].

Ряшів — перше руське місто, яке отримало маґдебурзьке право. Можливо, останні князі з династії Романовичів Андрій чи Лев ІІ — внуки короля Данила — надали Ряшеву міське право. У середині XIV столітті оборонне містечко стало центром волості.

19 січня 1354 року місто отримало магдебурзьке право від короля Казимира III, який надав місто у володіння Яну Пакославу з Строжиська гербу Півкозич, який став підписуватися як Жешовський (Ряшівський, (пол. Rzeszowski). На 1406 р. у місті існувала парафіяльна школа, магістрат складався з п'яти райців, кожен з яких по черзі виконував функції бургомістра. Місто належало до Перемиської землі Руського воєводства. Після вигасання роду Жешовських місто перейшло 1589 р. до старости жидачівського Миколая Спитка Ліґензи. Тоді місто налічувало 2500 мешканців. Близько 1615 р. до міста були спроваджені євреї.

1638 року Ряшів переходить у власність князів Любомирських. 1658 р. Єжи-Себастьян Любомирський створює колегіум оо. Піярів. На той час це була друга така школа на всю Польщу.

1782 року утворено Ряшівський округ.

Наприкінці жовтня 1918 року після проголошення створення Української держави на території колишніх австрійських володінь в Галичині, Володимерії, Буковині український синьо-жовтий штандарт був піднятий над українізованою військовою частиною в місті. Польська влада при допомозі підрозділів польських легіонерів змогла захопити цю частину.[16]

Під час нацистської окупації в Ряшеві було гетто (понад 25 тис. осіб).

1 січня 1999 року місто стало столицею новоутвореного Підкарпатського воєводства.

Великий центр промисловості (авіадвигуни, побутова електротехніка (Zelmer), продукти харчування, ліки, одяг), науки та культури (театри, музеї, філармонія); поблизу видобуток природного газу.

Ряшів — значний транспортний вузол. Поїзди зі станції Ряшів-Головний курсують на 4 сторони світу, в тому числі й до України. Діє міжнародний аеропорт Ряшів-Ясьонка.

Туристичні пам'ятки: замок (XVII ст.), палац Любомирських (XVIII ст.), історичний центр міста, костел (XV ст.), греко-католицький костел Святої Трійці[17][18], монастирі ордену бернардинів, піярів XVII—XVIII ст.

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[2][20]:

Населення за роками:

У місті є чоловічий волейбольний і футбольний клуб «Ресовія» — неодноразовий чемпіон Польщі. У місті є також футбольний клуб «Сталь» (пол. Stal).

• Ряшівський університет

• Крип'якевич І. Галицько-Волинське князівство.
• Пеленський О. Ряшів, західна твердиня Галицької держави // Ювілейний збірник на пошану академика Михайла Сергієвича Грушевського з нагоди шістдесятої річниці життя та сорокових роковин наукової діяльности. — Київ, 1928. — Т. І.
• Niec J. Rzeszowskie za sasow. — Rzeszow, 1938. (пол.)