Умберто Маскіо

Народився 10 лютого 1933 року в місті Авельянеда. Вихованець футбольної школи клубу «Арсенал де Льявальоль». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1952 року в основній команді того ж клубу, в якій провів один сезон.

1953 року грав за «Кільмес», після чого перейшов до «Расинга» (Авельянеда), за який грав протягом 1954–1957 років, ставши ключовим гравцем команди.

У 1957 році перебрався до Італії, де став гравцем «Болоньї», за яку відіграв два сезони. Згодом протягом трьох сезонів грав за «Аталанту». Сезон 1962–63 провів в міланському «Інтернаціонале», у складі якого став чемпіоном Італії. Проте в «Інтері» Маскіо не мав постійного місця в основному складі, до того ж наставник міланської команди Еленіо Еррера використовував гравця на незвичній йому позиції в центрі півзахисту. Тож по завершенні сезону натуралізований на той час аргентинець перейшов до «Фіорентини», у складі якої провів три сезони, в останньому з яких майже не виходив на поле у складі команди, яка виграла Кубок Італії і Кубок Мітропи.

Завершив професійну ігрову кар'єру, повернувшись на батьківщину, в клубі «Расинг» (Авельянеда), у складі якого вже виступав раніше. Прийшов до команди 1966 року, захищав її кольори до припинення виступів на професійному рівні у 1968. За цей час додав до переліку своїх трофеїв титул володаря Кубка Лібертадорес, ставав володарем Міжконтинентального кубка.

1956 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Аргентини. Протягом кар'єри в аргентинській національній команді, яка тривала усього 2 роки, провів у формі головної команди країни 14 матчів, забивши 12 голів. 1957 року допоміг аргентинцям стати чемпіонами Південної Америки.

Після вдалих виступів в Італії Маскіо, батько якого був вихідцем з цієї країни, 1962 року отримав виклик до збірної Італії, яка саме готувалася до чемпіонату світу 1962 року у Чилі. Провівши напередодні «мундіалю» лише одну товариську гру за «лазурових», був, утім, включений до заявки італійців на цей турнір. На чемпіонаті світу взяв участь лише в одній грі, скандальному програному матчі проти господарів турніру чилійців. Під час однієї з численних сутичок по ходу цієї гри Маскіо отримав удар в обличчя від Леонеля Санчеса, результатом якого став перелом носа. Після світової першості до лав збірної не викликався.

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 1969 року, очоливши на нетривалий час тренерський штаб збірної Аргентини. Згодом працював на клубному рівні, зокрема з «Расингом» (Авельянеда), а 1972 року також тренував збірну Коста-Рики.